Ветспециалисты России, Казахстана и Беларуси с 9 по 20 июля проинспектируют систему ветеринарной службы Украины, а также 29 отечественных предприятий, занимающихся производством молочной, мясной и рыбной продукции.
В частности, они намерены посетить испытательный центр Государственного научно-исследовательского института лабораторной диагностики и ветеринарно-санитарной экспертизы.
Кроме этого, ветспециалисты ТС планируют проинспектировать ООО «Белоцерковский молочный комбинат», ООО «Данон Днепр», ЗАО «Лакталис Николаев», Крыжопольский филиал ООО «Интер Фуд», ООО «Люстдорф», ПАП «Медоборы», ОАО «Ивано-Франковский м "мясокомбинат», ООО «Тавр-Плюс», ЗАО «АПК-Инвест», ООО «Производственное объединение «Молис».
Также в программе их визита запланирована поездка на ООО «Агро-Овен», ООО «Молочный Дом», ООО «Птицекомплекс« Днепровский », ОДО «Глобинский маслозавод», ОАО «Бель Шостка Украина», ООО «Первый мясной дом «Полесье», ПАО «Житомирский маслозавод», ООО «Андрушевский маслозавод», ДП «Староконстантиновский молочный завод», ООО «Белогорье молокопродукт», ГП мясокомбинат «Заря», ООО «Компания «Зевс ЛТД», ОАО «Дубномолоко», ООО «ОНИСС», ООО «Источник», ОАО «ПО «Одесский консервный завод », ООО «Дружба Народов», ОАО «Морская жемчужина», ООО «Интерфлот».
Ранее со ссылкой на пресс-службу Россельхознадзора сообщалось, что ветспециалистами России, Казахстана и Беларуси посетят Украину для изучения эффективности инспекционной системы ветеринарной службы этой страны.
Предполагалось, что, прежде всего, будет обращено внимание на то, насколько ветслужба может обеспечивать гарантии безопасности продукции животного происхождения, предназначенной для поставок на территорию Таможенного союза.
Кроме этого, планировалась инспекция украинских предприятий, производящих продукцию животного происхождения, и заинтересованных в ее поставках в страны ТС.
Показ дописів із міткою галузі економіки Лебединці Андрушівського району. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою галузі економіки Лебединці Андрушівського району. Показати всі дописи
середа, 11 липня 2012 р.
субота, 11 лютого 2012 р.
Зима випробовує, чого ми варті
Довго ми чекали на справжню зиму, нарікали, що і Новий рік, і Різдво були без снігу, вболівали за озимину, аби не вимерзла, шкода було, що лижі та ковзани лежать без діла. Та не думали, що зимонька так раптово покаже нам свій норов. А вона притисла аномальними для нас морозами, замела снігами та так, що ризиковано й з дому кудись вирушати. Аби ми через снігові замети не почували себе відірваними від зовнішнього світу, аби забезпечити життєдіяльність жителів населених пунктів району та безпечний рух на шляхах старанно працює в ці напружені зимові дні колектив філії «Андрушівський райавтодор». Як йому вдається тримати під контролем ситуацію на шляхах під час сніговіїв в холодні зимові дні ми попросили розповісти начальника філії С. С. Пархомчука.
- Сергію Степановичу, чи готовий був колектив, який Ви очолюєте, забезпечити нормальне функціонування транспорту дорогами загального користування і як вам це вдається?
- Скажу відверто, що зима, котра розпочалася в другій половині січня, не застала нас зненацька. Ми звикли, що ця гарна і досить-таки примхлива пора року «дарує» нам сюрпризи. Отож зустріли її у всеозброєнні. Правда, складні погодні умови завжди роблять напруженішим графік нашої роботи - в дні великих снігопадів, хуртовин у нас був задіяний весь колектив. Жінки чергували біля телефонів вдень, чоловіки - вночі, аби приймати повідомлення, про те, де виникала надзвичайна ситуація. І тоді ми оперативно вживали заходи. Працювали по 16-18 годин на добу, особливо трактористи.
- Які дороги обслуговує Ваша філія і яка їх протяжність?
- Філія «Андрушівський райавтодор» опікується шляхами загального користування, які пролягають до населених пунктів. Їх протяжність в районі - 232 км. Наводити лад на сільських дорогах, протяжність яких 600 км., - це турбота органів місцевого самоврядування на місцях.
- А чи маєте вдосталь пального для здійснення необхідних робіт?
- З пальним в ці напружені дні особливих проблем немає. «Облавтодор» через день, а то й щоденно відпускає нам по 600-800 літрів пального, в основному дизпаливо. Було й таке, що виручав нас приватний перевізник А. А. Савицький. Він в складний момент допомагав пальним, а ми виконували їм необхідні роботи своєю технікою. Співпрацюємо, бо ж і ми, і вони докладаємо зусиль, аби жоден населений пункт не був відрізаний від районного та обласного центрів, залізничної станції. Водії автобусів, маршруток, працівники управління з надзвичайних ситуацій, внутрішніх справ, ДАІ інформували нас про те, на яких ділянках доріг склалася критична ситуація. Туди ми насамперед і слали своїх людей та техніку.
- До яких населених пунктів вам доводилося розчищати дроги в екстремальних умовах, аби налагодити їх життєдіяльність?
- Наприклад, складна ситуація була на шляху до Антополя, де в снігових заметах застряло 4 легковики, в яких знаходилися жінки і діти. Довелося добиратися туди і розчищати 1,5 км дороги, аби визволити людей із снігового полону. Подібна ситуація була і в Глинівцях, а також по дорозі на станцію Бровки. Отож наші грейдер, два трактори і КрАЗ з відвалами працюють в ці дні в напруженому ритмі. Хочу подякувати ПП Маліновському С. В. та депутату Верховної Ради Засусі Т. В. за те, що вони за власні кошти організували розчищання доріг. Сергій Васильович - до Нехворощі та Гальчина, Тетяна Володимирівна - до Червоного і Городківки.
- А яка ж склалася ситуація з сільськими дорогами?
- Тут усе складніше, бо роботи з їх розчищання від снігу мають організовувати сільські ради. Успішно працюють в цьому плані Любимівський сільський голова В. В. Ящук, Іванківський - Н. А. Гарбар та Івницький - П. П. Кузьменко, які наводять лад на шляхах своїми силами. Інші або вичікують, або просять у нас допомоги. Ми, звичайно, не відмовляємо, але виникають проблеми з розрахунками. А зима все добавляє проблем і в місті, і в селах. Вирішувати їх ми маємо найоперативніше.
- Дякую за розмову.
Бесіду вела Валентина Василюк
- Сергію Степановичу, чи готовий був колектив, який Ви очолюєте, забезпечити нормальне функціонування транспорту дорогами загального користування і як вам це вдається?
- Скажу відверто, що зима, котра розпочалася в другій половині січня, не застала нас зненацька. Ми звикли, що ця гарна і досить-таки примхлива пора року «дарує» нам сюрпризи. Отож зустріли її у всеозброєнні. Правда, складні погодні умови завжди роблять напруженішим графік нашої роботи - в дні великих снігопадів, хуртовин у нас був задіяний весь колектив. Жінки чергували біля телефонів вдень, чоловіки - вночі, аби приймати повідомлення, про те, де виникала надзвичайна ситуація. І тоді ми оперативно вживали заходи. Працювали по 16-18 годин на добу, особливо трактористи.
- Які дороги обслуговує Ваша філія і яка їх протяжність?
- Філія «Андрушівський райавтодор» опікується шляхами загального користування, які пролягають до населених пунктів. Їх протяжність в районі - 232 км. Наводити лад на сільських дорогах, протяжність яких 600 км., - це турбота органів місцевого самоврядування на місцях.
- А чи маєте вдосталь пального для здійснення необхідних робіт?
- З пальним в ці напружені дні особливих проблем немає. «Облавтодор» через день, а то й щоденно відпускає нам по 600-800 літрів пального, в основному дизпаливо. Було й таке, що виручав нас приватний перевізник А. А. Савицький. Він в складний момент допомагав пальним, а ми виконували їм необхідні роботи своєю технікою. Співпрацюємо, бо ж і ми, і вони докладаємо зусиль, аби жоден населений пункт не був відрізаний від районного та обласного центрів, залізничної станції. Водії автобусів, маршруток, працівники управління з надзвичайних ситуацій, внутрішніх справ, ДАІ інформували нас про те, на яких ділянках доріг склалася критична ситуація. Туди ми насамперед і слали своїх людей та техніку.
- До яких населених пунктів вам доводилося розчищати дроги в екстремальних умовах, аби налагодити їх життєдіяльність?
- Наприклад, складна ситуація була на шляху до Антополя, де в снігових заметах застряло 4 легковики, в яких знаходилися жінки і діти. Довелося добиратися туди і розчищати 1,5 км дороги, аби визволити людей із снігового полону. Подібна ситуація була і в Глинівцях, а також по дорозі на станцію Бровки. Отож наші грейдер, два трактори і КрАЗ з відвалами працюють в ці дні в напруженому ритмі. Хочу подякувати ПП Маліновському С. В. та депутату Верховної Ради Засусі Т. В. за те, що вони за власні кошти організували розчищання доріг. Сергій Васильович - до Нехворощі та Гальчина, Тетяна Володимирівна - до Червоного і Городківки.
- А яка ж склалася ситуація з сільськими дорогами?
- Тут усе складніше, бо роботи з їх розчищання від снігу мають організовувати сільські ради. Успішно працюють в цьому плані Любимівський сільський голова В. В. Ящук, Іванківський - Н. А. Гарбар та Івницький - П. П. Кузьменко, які наводять лад на шляхах своїми силами. Інші або вичікують, або просять у нас допомоги. Ми, звичайно, не відмовляємо, але виникають проблеми з розрахунками. А зима все добавляє проблем і в місті, і в селах. Вирішувати їх ми маємо найоперативніше.
- Дякую за розмову.
Бесіду вела Валентина Василюк
понеділок, 8 серпня 2011 р.
І будете із свининою
Протягом століть Україна славилася продуктами свинарства: де, як не в нас, були найсмачніші домашні ковбаси, копченості, шпиг, сало, запечені окороки тощо. Годували тварин, хто чим міг: картоплею, зеленню, зерновідходами. Пізніше, купуючи молодняк поліпшеної селекції, почали вводити в раціон концкорми, різні добавки - стимулятори росту. Але на все це затрачалися немалі кошти, а вони часто не по кишені селянину із середнім достатком. Останнім часом набули популярності так звані травоїдні, а я б сказав - всеїдні свині. Приваблюють вони своєю відносною акуратністю, спокійною, мирною вдачею, невибагливі до харчування і умов утримання. Вони люблять пастися і купатися, їдять все - від жалючої і глухої кропиви до стебел і листя кукурудзи, охоче смакують жолудями, кабачками, гарбузами. Влітку і взимку п’ють воду. Їдять такі свині і мелене зерно, яке бажано запарювати, тоді воно краще засвоюється. На одну голову віком 7- 8 місяців треба 200-300 грамів його. Хочете, щоб порося виросло сальним, давайте концкормів трохи більше. А якщо їх не вистачає, проживуть свині і на різнотрав’ї, тільки вже сало не відкладеться. Від весни до осені травоїдні свині поїдатимуть весь бур’ян, що є у вас на городі. Половину корму в зимовому раціоні становить сіно, решту - буряки, жом (можна і кислий), картопля, котру треба варити. Свинок - майбутніх маток, не треба загодовувати, щоб вони були продуктивними в народженні і вигодовуванні поголів’я. Живуть ці тварини цілорічно на відкритому повітрі, в накритому наметі із соломою. Молодняк зимує в хліві. Про особливості утримання травоїдних свиней я можу розповісти кожному, хто ними зацікавиться і забажає тримати. Для розведення маю молодняк. Моя порада читачам: хочете підтримати свій сімейний бюджет, розводьте цих свиней - будете мати і сало, і м’ясо і всяку смакоту з них.
Віктор Зварич,
с. Лісівка
Віктор Зварич,
с. Лісівка
неділя, 29 травня 2011 р.
Нехай земля віддячить йому врожаями
Правду, мабуть, кажуть, що долі наші пишуться на небесах і ведуть нас дорогами життя. А людині потрібно докласти сил, аби були ті дороги світлі і чесні, встелені добром, милосердям.
В. О. Ковбаса з Ярешок свою пов’язав із селом і землею-годувальницею. Після закінчення школи без вагань пішов здобувати професію в сільськогосподарський вуз. Ще тоді, в студентські роки, так кортіло випробувати себе, впевнитися в тому, чи зробив вірний вибір: попросив у батька із шести соток присадибної ділянки, яка знаходилася біля їх дому в Андрушівці, виділити йому 4 - під капусту. Той надав синові таку можливість. Володимиру довелося добряче потрудитися, аби виростити її. Реалізував на ринку і був гордий з того, що тримав у руках перші 700 грн., зароблені власноруч. А коли став вченим агрономом, вирішив фермерувати, хоч і страшнувато було братися за таку відповідальну справу і в такий непевний час, коли зникали колгосп за колгоспом і земля, свята земля, заростала бур’янами. Непросто було, а все ж у 2002 році взяв в обробіток в Ярешках 5 га землі і відкрив селянське (фермерське) господарство «Геліос». Зараз у Володимира Олександровича понад 160 гектарів землі: у Ярешках - 50 га, Павелках - 110, Гарапівці - 5. Звісно, така розпорошеність земельних ділянок створює певні труднощі і в їх обробітку, і в збиранні врожаю, а також додаткові фінансові витрати. І ось ми в Ярешках. Підкорюємо знайомі фермеру вибоїсті польові дороги. Він наче вибачається за незручність, але мені зовсім байдуже - хто родом із села, при вигляді смарагдово-зеленого поля, скупаного в щедрих променях весняного сонця, не звертає на таке жодної уваги, бо велич і краса землі просто заворожує. Посвітлілий і урочистий Володимир Олександрович стоїть на своєму полі, а йому до ніг котить нескінченні зелені хвилі гарна озима пшениця, що починає уже вибивати колос. Наче вклоняється господарю і щось шепоче, тільки йому зрозуміле. А молодий чоловік зачудовано дивиться на цю красу і стільки тепла, доброти світиться в його погляді. - Це озима пшениця - еліта, сорт Золотоколоса, сподіваюся, що в цьому році порадує мене - дасть по 45-50 цнт. з гектара, - ділиться своїми прогнозами фермер, - бо в минулому зібрав лише по 40 цнт. - згоріла у спеку, як і весь ячмінь. А оце поруч, трохи менша, - продовжує мій співрозмовник, - на площі в 20 га росте яра пшениця. Звернула увагу на те, що посіви зернових чисті, незабур’янені і кинула погляд на ті, що через дорогу навпроти, сусідні - різниця відчутна. - Як обробиш посіви, те й матимеш - дав відповідь на моє мовчазне запитання В. О. Ковбаса. - В плані догляду за посівами я працюю за польською або німецькою технологіями. Дивно, що у нас всі засоби захисту рослин чужі. А де ж наші уми, наше виробництво? Його чи то докір, чи запитання так і зависли без відповіді… А далі Володимир Олександрович показав ділянку з шпинатом, якого посіяв на площі 0,5 га. Вирощує він його не перший рік. Сіє небагато, бо цю культуру, як і спаржеву квасолю, якої має 2 гектари, збирають вручну. На той час фермер вже мав вирізувати цю багату на цінні мікроелементи зелень і відправляти замовнику. Ось рівненькими рядочками на семигектарній площі підростає пізня капуста Агресор, Сінгента, а також цвітна Амеріго та Брокколі. Для обробітку цих культур використовує окрім техніки і працю найманих працівників, яких, до речі, останнім часом так важко знайти, хоча платить непогано - 1 тис. грн. за просапування гектара капусти. З останньою культурою має фермер теж чимало мороки, бо дуже вимоглива. А вирощує, бо є на неї попит, як і на цукрову кукурудзу чи спаржеву квасолю. До речі, з приводу технології вирощування останньої - в минулому році на базі його фермерського господарства фірма «Сінгента» проводила День поля, на якому були присутні й іноземні її представники, які давали на апробацію 8 сортів цієї культури. Вирощує В. О. Ковбаса і картоплю. В цьому році посадив її 8 га, в майбутньому планує збільшити площі цієї культури до 30 гектарів. Є у нього і столовий буряк, морква. - Як встигаєте все це вчасно доглянути? - запитую фермера. - Яка технічна база у Вас? - Маю два трактори, є весь ґрунтообробний інвентар, картоплесаджалка, планую придбати зернозбиральний комбайн, правда не новий, бо й на такий потрібно зібрати тисяч 100 грн. А за кредити - годі й думати - то справжня кабала. Шкода, що держава краще дбає за іноземних інвесторів, ніж за фермерів. Створили б сприятливіші умови для своїх господарів, які хочуть працювати на землі. А то дрібним господарствам навіть кабальні кредити важко взяти, а ціни на пальне, добрива під час важливих сільгоспкампаній завжди піднімаються до астрономічних позначок. Наприклад, аміачну селітру восени купував по 2100 грн. за тонну, а весною вона вже коштувала 3800. Єдине, що мають фермери від держави, - це лояльне оподаткування - ПДВ залишається у їх розпорядженні. А от ринок не піддається ніяким прогнозам. - Не шкодуєте, що залишилися в селі? На мої слова він посміхнувся: - Я люблю село, землю. Тут, у полі, я знаходжу душевну рівновагу, сюди йду, коли проблеми і життя заганяють в глухий кут… Тільки сніг розтає, я поспішаю в поле, аби просто побути тут, відчути ні з чим незрівнянний запах землі… Отак і господарює молодий чоловік на землі, сподівається, що за любов до неї і синівську турботу та щедро йому віддячить. У фермера немає вільного часу. Коли заростають морква чи капуста, вони з дружиною вдосвіта вже на полі з сапками. Коли ж настає час вручну збирати квасолю, вирізати капусту - допомагає вся родина. Часом виникають ситуації, що потрібна розумна порада, іноді допомога. В такому разі може розраховувати на С. В. Маліновського, родину Ткаченків, яким вдячний за підтримку, а ще - голові райдержадміністрації Б. В. Мазуру. Він перший з керівників району, хто побував у фермера, цікавився, як той господарює. І це в якійсь мірі додає йому сили. Виростають крила у В. О. Ковбаси, коли після напруженого дня повертається додому, де чекає на нього тепло рідного гнізда, яке він ще облаштовує, а в ньому - кохана дружина Юля і маленька донечка Настуся. Побувши з цим цікавим чоловіком мало не весь день, я зрозуміла значення нашвидку мовленої ним фрази, що фермер - це не професія, це спосіб життя. І це справді так.
Валентина Василюк
В. О. Ковбаса з Ярешок свою пов’язав із селом і землею-годувальницею. Після закінчення школи без вагань пішов здобувати професію в сільськогосподарський вуз. Ще тоді, в студентські роки, так кортіло випробувати себе, впевнитися в тому, чи зробив вірний вибір: попросив у батька із шести соток присадибної ділянки, яка знаходилася біля їх дому в Андрушівці, виділити йому 4 - під капусту. Той надав синові таку можливість. Володимиру довелося добряче потрудитися, аби виростити її. Реалізував на ринку і був гордий з того, що тримав у руках перші 700 грн., зароблені власноруч. А коли став вченим агрономом, вирішив фермерувати, хоч і страшнувато було братися за таку відповідальну справу і в такий непевний час, коли зникали колгосп за колгоспом і земля, свята земля, заростала бур’янами. Непросто було, а все ж у 2002 році взяв в обробіток в Ярешках 5 га землі і відкрив селянське (фермерське) господарство «Геліос». Зараз у Володимира Олександровича понад 160 гектарів землі: у Ярешках - 50 га, Павелках - 110, Гарапівці - 5. Звісно, така розпорошеність земельних ділянок створює певні труднощі і в їх обробітку, і в збиранні врожаю, а також додаткові фінансові витрати. І ось ми в Ярешках. Підкорюємо знайомі фермеру вибоїсті польові дороги. Він наче вибачається за незручність, але мені зовсім байдуже - хто родом із села, при вигляді смарагдово-зеленого поля, скупаного в щедрих променях весняного сонця, не звертає на таке жодної уваги, бо велич і краса землі просто заворожує. Посвітлілий і урочистий Володимир Олександрович стоїть на своєму полі, а йому до ніг котить нескінченні зелені хвилі гарна озима пшениця, що починає уже вибивати колос. Наче вклоняється господарю і щось шепоче, тільки йому зрозуміле. А молодий чоловік зачудовано дивиться на цю красу і стільки тепла, доброти світиться в його погляді. - Це озима пшениця - еліта, сорт Золотоколоса, сподіваюся, що в цьому році порадує мене - дасть по 45-50 цнт. з гектара, - ділиться своїми прогнозами фермер, - бо в минулому зібрав лише по 40 цнт. - згоріла у спеку, як і весь ячмінь. А оце поруч, трохи менша, - продовжує мій співрозмовник, - на площі в 20 га росте яра пшениця. Звернула увагу на те, що посіви зернових чисті, незабур’янені і кинула погляд на ті, що через дорогу навпроти, сусідні - різниця відчутна. - Як обробиш посіви, те й матимеш - дав відповідь на моє мовчазне запитання В. О. Ковбаса. - В плані догляду за посівами я працюю за польською або німецькою технологіями. Дивно, що у нас всі засоби захисту рослин чужі. А де ж наші уми, наше виробництво? Його чи то докір, чи запитання так і зависли без відповіді… А далі Володимир Олександрович показав ділянку з шпинатом, якого посіяв на площі 0,5 га. Вирощує він його не перший рік. Сіє небагато, бо цю культуру, як і спаржеву квасолю, якої має 2 гектари, збирають вручну. На той час фермер вже мав вирізувати цю багату на цінні мікроелементи зелень і відправляти замовнику. Ось рівненькими рядочками на семигектарній площі підростає пізня капуста Агресор, Сінгента, а також цвітна Амеріго та Брокколі. Для обробітку цих культур використовує окрім техніки і працю найманих працівників, яких, до речі, останнім часом так важко знайти, хоча платить непогано - 1 тис. грн. за просапування гектара капусти. З останньою культурою має фермер теж чимало мороки, бо дуже вимоглива. А вирощує, бо є на неї попит, як і на цукрову кукурудзу чи спаржеву квасолю. До речі, з приводу технології вирощування останньої - в минулому році на базі його фермерського господарства фірма «Сінгента» проводила День поля, на якому були присутні й іноземні її представники, які давали на апробацію 8 сортів цієї культури. Вирощує В. О. Ковбаса і картоплю. В цьому році посадив її 8 га, в майбутньому планує збільшити площі цієї культури до 30 гектарів. Є у нього і столовий буряк, морква. - Як встигаєте все це вчасно доглянути? - запитую фермера. - Яка технічна база у Вас? - Маю два трактори, є весь ґрунтообробний інвентар, картоплесаджалка, планую придбати зернозбиральний комбайн, правда не новий, бо й на такий потрібно зібрати тисяч 100 грн. А за кредити - годі й думати - то справжня кабала. Шкода, що держава краще дбає за іноземних інвесторів, ніж за фермерів. Створили б сприятливіші умови для своїх господарів, які хочуть працювати на землі. А то дрібним господарствам навіть кабальні кредити важко взяти, а ціни на пальне, добрива під час важливих сільгоспкампаній завжди піднімаються до астрономічних позначок. Наприклад, аміачну селітру восени купував по 2100 грн. за тонну, а весною вона вже коштувала 3800. Єдине, що мають фермери від держави, - це лояльне оподаткування - ПДВ залишається у їх розпорядженні. А от ринок не піддається ніяким прогнозам. - Не шкодуєте, що залишилися в селі? На мої слова він посміхнувся: - Я люблю село, землю. Тут, у полі, я знаходжу душевну рівновагу, сюди йду, коли проблеми і життя заганяють в глухий кут… Тільки сніг розтає, я поспішаю в поле, аби просто побути тут, відчути ні з чим незрівнянний запах землі… Отак і господарює молодий чоловік на землі, сподівається, що за любов до неї і синівську турботу та щедро йому віддячить. У фермера немає вільного часу. Коли заростають морква чи капуста, вони з дружиною вдосвіта вже на полі з сапками. Коли ж настає час вручну збирати квасолю, вирізати капусту - допомагає вся родина. Часом виникають ситуації, що потрібна розумна порада, іноді допомога. В такому разі може розраховувати на С. В. Маліновського, родину Ткаченків, яким вдячний за підтримку, а ще - голові райдержадміністрації Б. В. Мазуру. Він перший з керівників району, хто побував у фермера, цікавився, як той господарює. І це в якійсь мірі додає йому сили. Виростають крила у В. О. Ковбаси, коли після напруженого дня повертається додому, де чекає на нього тепло рідного гнізда, яке він ще облаштовує, а в ньому - кохана дружина Юля і маленька донечка Настуся. Побувши з цим цікавим чоловіком мало не весь день, я зрозуміла значення нашвидку мовленої ним фрази, що фермер - це не професія, це спосіб життя. І це справді так.
Валентина Василюк
середа, 3 листопада 2010 р.
Тваринництву - належну увагу
Негативно відбивається на розвитку села і відсутність чіткого державного замовлення на тваринницьку продукцію, а ринки збуту розподілені між монополіями. Туди простому селянину пробитися непросто. Це не дозволяє йому планувати заздалегідь своє виробництво, кількість сільськогосподарської продукції, яку має виробити. Все це, безперечно, породжує невпевненість у своїх діях, в майбутньому і негативно відбивається на розвитку всієї тваринницької галузі.
Звідси і дефіцит такої необхідної якісної тваринницької продукції, високі ціни на неї, які диктує знову ж таки переробник і посередник-реалізатор. І це зрозуміло - вони хочуть мати неабиякі прибутки.
Проте і в цих умовах тваринницька галузь в районі розвивається і має певні позитивні результати.
На сьогодні в нас доглядають худобу і птицю у тринадцяти господарствах. На стадії завершення знаходиться Котівський свинокомплекс, де в недалекому майбутньому буде утримуватися 1200 свиноматок.
За 10 місяців поточного року агроформуваннями району вироблено 5133 тонни молока при середній жирності 3,65%. Це на 2055 тонн більше минулорічного або 167%.
Реалізовано молока 4654 тонни. Товарність складає 90 відсотків.
Надоєно на середньорічну корову 2750 кг. молока, що на 309 кг. більше, ніж торік.
Найбільше виробляють цієї продукції у ТОВ “Аларіт Трейд” с. Івниця, СТОВ “Старокотельнянське”, “Добробут”, “Хлібороб”, СФГ “Шателюк” (по 2040, 749, 556, 523, 470 тонн відповідно). Інші господарства мають незначне поголів’я корів і, відповідно, валове виробництво молока невелике (від 20 до 250 тонн).
Виробництво м’яса і його реалізація значно вищі минулорічного. Так, вироблено м’яса худоби і птиці в живій вазі 442 тонни, що на 125 тонн більше, ніж в минулому році, реалізовано м’яса 422 тонни, що також більше на 143 тонни. Практично всі господарства збільшили цей показник за рахунок підвищення продуктивності худоби на відгодівлі і нагулі. Так, середньодобові прирости великої рогатої худоби складають по 400 г, свиней - 350 грамів.
А в Старій Котельні, Степку, Волиці приріст великої рогатої худоби - найбільший - він становить до 500 грамів.
Що стосується свинарства, то справи тут гірші. Тільки у СТОВ “Добробут” та СФГ “Шевченківське” приріст тварин становить понад 400 гр. У інших господарствах - від 140 до 200 грамів. Це дуже низький показник.
Поголів’я худоби в цілому по району збільшилося проти минулого року: великої рогатої худоби на 755 голів, в тому числі корів на 456 голів, свиней - на 8 голів.
Варто зауважити, що основна кількість поголів’я худоби в районі сконцентрована у п’яти господарствах: Івниці, Старій Котельні, Степку, Волиці та Волосові. В інших утримується від 30 до 200 голів.
На порозі - зима. Кожен господар повинен все зробити, щоб в період зимово-стійлового утримання тваринам було сито і тепло.
Практично всі агроформування підготовлені до зимівлі худоби - заготовлена достатня кількість кормів, відремонтоване фермське обладнання, утеплені приміщення, є кому працювати на фермах. Залишилося теж немало - мудро і ефективно планувати повсякденну роботу підрозділів з метою забезпечення виконання намічених завдань.
Віталій Весельський,
заступник начальника управління агропромислового розвитку
Звідси і дефіцит такої необхідної якісної тваринницької продукції, високі ціни на неї, які диктує знову ж таки переробник і посередник-реалізатор. І це зрозуміло - вони хочуть мати неабиякі прибутки.
Проте і в цих умовах тваринницька галузь в районі розвивається і має певні позитивні результати.
На сьогодні в нас доглядають худобу і птицю у тринадцяти господарствах. На стадії завершення знаходиться Котівський свинокомплекс, де в недалекому майбутньому буде утримуватися 1200 свиноматок.
За 10 місяців поточного року агроформуваннями району вироблено 5133 тонни молока при середній жирності 3,65%. Це на 2055 тонн більше минулорічного або 167%.
Реалізовано молока 4654 тонни. Товарність складає 90 відсотків.
Надоєно на середньорічну корову 2750 кг. молока, що на 309 кг. більше, ніж торік.
Найбільше виробляють цієї продукції у ТОВ “Аларіт Трейд” с. Івниця, СТОВ “Старокотельнянське”, “Добробут”, “Хлібороб”, СФГ “Шателюк” (по 2040, 749, 556, 523, 470 тонн відповідно). Інші господарства мають незначне поголів’я корів і, відповідно, валове виробництво молока невелике (від 20 до 250 тонн).
Виробництво м’яса і його реалізація значно вищі минулорічного. Так, вироблено м’яса худоби і птиці в живій вазі 442 тонни, що на 125 тонн більше, ніж в минулому році, реалізовано м’яса 422 тонни, що також більше на 143 тонни. Практично всі господарства збільшили цей показник за рахунок підвищення продуктивності худоби на відгодівлі і нагулі. Так, середньодобові прирости великої рогатої худоби складають по 400 г, свиней - 350 грамів.
А в Старій Котельні, Степку, Волиці приріст великої рогатої худоби - найбільший - він становить до 500 грамів.
Що стосується свинарства, то справи тут гірші. Тільки у СТОВ “Добробут” та СФГ “Шевченківське” приріст тварин становить понад 400 гр. У інших господарствах - від 140 до 200 грамів. Це дуже низький показник.
Поголів’я худоби в цілому по району збільшилося проти минулого року: великої рогатої худоби на 755 голів, в тому числі корів на 456 голів, свиней - на 8 голів.
Варто зауважити, що основна кількість поголів’я худоби в районі сконцентрована у п’яти господарствах: Івниці, Старій Котельні, Степку, Волиці та Волосові. В інших утримується від 30 до 200 голів.
На порозі - зима. Кожен господар повинен все зробити, щоб в період зимово-стійлового утримання тваринам було сито і тепло.
Практично всі агроформування підготовлені до зимівлі худоби - заготовлена достатня кількість кормів, відремонтоване фермське обладнання, утеплені приміщення, є кому працювати на фермах. Залишилося теж немало - мудро і ефективно планувати повсякденну роботу підрозділів з метою забезпечення виконання намічених завдань.
Віталій Весельський,
заступник начальника управління агропромислового розвитку
Підписатися на:
Дописи (Atom)