Довго ми чекали на справжню зиму, нарікали, що і Новий рік, і Різдво були без снігу, вболівали за озимину, аби не вимерзла, шкода було, що лижі та ковзани лежать без діла. Та не думали, що зимонька так раптово покаже нам свій норов. А вона притисла аномальними для нас морозами, замела снігами та так, що ризиковано й з дому кудись вирушати. Аби ми через снігові замети не почували себе відірваними від зовнішнього світу, аби забезпечити життєдіяльність жителів населених пунктів району та безпечний рух на шляхах старанно працює в ці напружені зимові дні колектив філії «Андрушівський райавтодор». Як йому вдається тримати під контролем ситуацію на шляхах під час сніговіїв в холодні зимові дні ми попросили розповісти начальника філії С. С. Пархомчука.
- Сергію Степановичу, чи готовий був колектив, який Ви очолюєте, забезпечити нормальне функціонування транспорту дорогами загального користування і як вам це вдається?
- Скажу відверто, що зима, котра розпочалася в другій половині січня, не застала нас зненацька. Ми звикли, що ця гарна і досить-таки примхлива пора року «дарує» нам сюрпризи. Отож зустріли її у всеозброєнні. Правда, складні погодні умови завжди роблять напруженішим графік нашої роботи - в дні великих снігопадів, хуртовин у нас був задіяний весь колектив. Жінки чергували біля телефонів вдень, чоловіки - вночі, аби приймати повідомлення, про те, де виникала надзвичайна ситуація. І тоді ми оперативно вживали заходи. Працювали по 16-18 годин на добу, особливо трактористи.
- Які дороги обслуговує Ваша філія і яка їх протяжність?
- Філія «Андрушівський райавтодор» опікується шляхами загального користування, які пролягають до населених пунктів. Їх протяжність в районі - 232 км. Наводити лад на сільських дорогах, протяжність яких 600 км., - це турбота органів місцевого самоврядування на місцях.
- А чи маєте вдосталь пального для здійснення необхідних робіт?
- З пальним в ці напружені дні особливих проблем немає. «Облавтодор» через день, а то й щоденно відпускає нам по 600-800 літрів пального, в основному дизпаливо. Було й таке, що виручав нас приватний перевізник А. А. Савицький. Він в складний момент допомагав пальним, а ми виконували їм необхідні роботи своєю технікою. Співпрацюємо, бо ж і ми, і вони докладаємо зусиль, аби жоден населений пункт не був відрізаний від районного та обласного центрів, залізничної станції. Водії автобусів, маршруток, працівники управління з надзвичайних ситуацій, внутрішніх справ, ДАІ інформували нас про те, на яких ділянках доріг склалася критична ситуація. Туди ми насамперед і слали своїх людей та техніку.
- До яких населених пунктів вам доводилося розчищати дроги в екстремальних умовах, аби налагодити їх життєдіяльність?
- Наприклад, складна ситуація була на шляху до Антополя, де в снігових заметах застряло 4 легковики, в яких знаходилися жінки і діти. Довелося добиратися туди і розчищати 1,5 км дороги, аби визволити людей із снігового полону. Подібна ситуація була і в Глинівцях, а також по дорозі на станцію Бровки. Отож наші грейдер, два трактори і КрАЗ з відвалами працюють в ці дні в напруженому ритмі. Хочу подякувати ПП Маліновському С. В. та депутату Верховної Ради Засусі Т. В. за те, що вони за власні кошти організували розчищання доріг. Сергій Васильович - до Нехворощі та Гальчина, Тетяна Володимирівна - до Червоного і Городківки.
- А яка ж склалася ситуація з сільськими дорогами?
- Тут усе складніше, бо роботи з їх розчищання від снігу мають організовувати сільські ради. Успішно працюють в цьому плані Любимівський сільський голова В. В. Ящук, Іванківський - Н. А. Гарбар та Івницький - П. П. Кузьменко, які наводять лад на шляхах своїми силами. Інші або вичікують, або просять у нас допомоги. Ми, звичайно, не відмовляємо, але виникають проблеми з розрахунками. А зима все добавляє проблем і в місті, і в селах. Вирішувати їх ми маємо найоперативніше.
- Дякую за розмову.
Бесіду вела Валентина Василюк
Показ дописів із міткою підприємства Котівка Андрушівського району. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою підприємства Котівка Андрушівського району. Показати всі дописи
субота, 11 лютого 2012 р.
субота, 4 лютого 2012 р.
Борги потрібно платити
Тридцять першого січня в районній прокуратурі відбулася міжвідомча нарада керівників контролюючих органів, на якій йшла мова про стан погашення заборгованості по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду, єдиного внеску, а також про стан сплати заборгованості обов’язкових платежів до бюджету. В ній взяли участь: прокурор Андрушівського району Ю. О. Козлов, помічник прокурора В. П. Гончарук, перший заступник голови райдержадміністрації О. А. Борисов, голова комісії з проведення реорганізації ДПІ в Андрушівському районі О. В. Горбачов, завідувач юридичним сектором ДПІ в Андрушівському районі О. А. Заболоцький, в. о. начальника відділу державної виконавчої служби районного управління юстиції. П. В. Солопій та начальник управління Пенсійного фонду України в Андрушівському районі О. П. Онищук.
Відкрив зібрання прокурор району Ю. О. Козлов, який виступив з інформацією з приводу порушених питань. Він, зокрема, зазначив, що державне пенсійне забезпечення громадян в старості гарантоване їм Конституцією України. Воно ґрунтується на збиранні та перерозподілі страхових внесків окремих осіб, підприємств, установ, організацій. Тому нині велика увага приділяється роботі з їх мобілізації, бо соціальна стабільність в державі в першу чергу залежить від неухильного виконання всіма суб’єктами господарювання законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення. Ю. О. Козлов наголосив, що аналіз стану законності в цій сфері, дані про збільшення розміру заборгованості страхувальників перед Пенсійним фондом змушують вживати термінові заходи, спрямовані на оздоровлення ситуації. Так, заборгованість до Пенсійного фонду станом на 1.01.2012 р. становить 2886.9 тис. грн. (1972.7 тис. грн. - недоїмка, 914.2 тис. грн. - штрафні санкції), вона зменшилася в порівнянні з минулим роком на 513.5 тис. грн. в основному за рахунок розстрочення платежів. У промисловій галузі заборгованість складає 814.1 тис. грн. Це в основному по КП ЖРЗРО «Промінь», в сільському господарстві - 50.1 тис. грн. Найбільшим боржником тут є СТОВ "Суворова” - 48.7 тис. грн. Такі сфери як будівництво, транспорт і зв’язок заборгували до Пенсійного фонду - 48,1 тис. грн. Найбільшим боржником є ТОВ «Андрушівський Агробуд-Сервіс» - 44 тис. грн. Борг малих підприємств складає 42.3 тис. грн., а найбільший він у ТОВ «Київ Агробуд» - 35.8 тис. грн. Найскладніша ситуація склалася в ПП Махінчука В. М., борг якого складає 66.4 тис. гривень. Із загальної суми заборгованості борг підприємств-банкрутів складає 1664.7 тис. грн., найбільший він у ВАТ «АТП-11838» - 1290 тис. грн., ВАТ «Мостовське» - 170.3 тис. грн. Прокурор району акцентував увагу на тому, що заборгованість у СПД-боржників, як засвідчила перевірка, нагромаджується роками, але управління Пенсійного фонду в Андрушівському районі не вживає передбачені чинним законодавством заходи з метою їх зменшення. Це стосується ТОВ «Яромир», борг якого становить 66.5 тис. грн., СТОВ "Суворова” - 48.7 тис. грн., Андрушівського комунального проектно-виробничого підприємства - 4.2 тис. грн., КП ЖРЗРО «Промінь» - 814 тис. грн. Доповідач наголосив, що в минулому році збільшилася заборгованість по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування серед підприємств, по яких проводиться процедура ліквідації: ВАТ "Мостовське” - 46,6 тис. грн., ПСП "Нива” - 1.1 тис. грн., ВАТ "Андрушівське АТП-11838” - 2,9 тис. грн., ТОВ "Андрушівка-цукор” - 8 тис. грн., ПОСП "Городківське” - 6.3 тис. гривень. При розгляді другого питання, що стосувалося стану погашення заборгованості по сплаті обов’язкових платежів до бюджету, прокурор району Ю. О. Козлов вів мову про роль Державної податкової інспекції в Андрушівському районі, на яку покладається здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, повнотою і своєчасністю сплати до державного бюджету, до цільових фондів податків і зборів, інших платежів. Адже незаперечним є той факт, що часто трапляються випадки несвоєчасної сплати податків, приховування сум, розкрадання їх та привласнення. Так, заборгованість до зведеного державного бюджету на 1 січня 2012 р. становила по юридичних особах 6.5 млн. грн., з ПДВ - 3.443 тис. грн., по сплаті орендної плати за землю - 1205.1 тис. грн. Учасники міжвідомчої наради висловлювали свої пропозиції з приводу застосування до злісних боржників по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду, єдиного внеску, обов’язкових платежів до бюджету відповідних форм впливу, передбачених чинним законодавством. А також запросили на співбесіду керівників КП ЖРЗРО «Промінь», які найбільше заборгували з усіх видів платежів. Отож борги мають бути погашені, бо від цього, безперечно, залежить соціально-економічна стабільність в районі і державі.
Валентина Василюк
Відкрив зібрання прокурор району Ю. О. Козлов, який виступив з інформацією з приводу порушених питань. Він, зокрема, зазначив, що державне пенсійне забезпечення громадян в старості гарантоване їм Конституцією України. Воно ґрунтується на збиранні та перерозподілі страхових внесків окремих осіб, підприємств, установ, організацій. Тому нині велика увага приділяється роботі з їх мобілізації, бо соціальна стабільність в державі в першу чергу залежить від неухильного виконання всіма суб’єктами господарювання законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення. Ю. О. Козлов наголосив, що аналіз стану законності в цій сфері, дані про збільшення розміру заборгованості страхувальників перед Пенсійним фондом змушують вживати термінові заходи, спрямовані на оздоровлення ситуації. Так, заборгованість до Пенсійного фонду станом на 1.01.2012 р. становить 2886.9 тис. грн. (1972.7 тис. грн. - недоїмка, 914.2 тис. грн. - штрафні санкції), вона зменшилася в порівнянні з минулим роком на 513.5 тис. грн. в основному за рахунок розстрочення платежів. У промисловій галузі заборгованість складає 814.1 тис. грн. Це в основному по КП ЖРЗРО «Промінь», в сільському господарстві - 50.1 тис. грн. Найбільшим боржником тут є СТОВ "Суворова” - 48.7 тис. грн. Такі сфери як будівництво, транспорт і зв’язок заборгували до Пенсійного фонду - 48,1 тис. грн. Найбільшим боржником є ТОВ «Андрушівський Агробуд-Сервіс» - 44 тис. грн. Борг малих підприємств складає 42.3 тис. грн., а найбільший він у ТОВ «Київ Агробуд» - 35.8 тис. грн. Найскладніша ситуація склалася в ПП Махінчука В. М., борг якого складає 66.4 тис. гривень. Із загальної суми заборгованості борг підприємств-банкрутів складає 1664.7 тис. грн., найбільший він у ВАТ «АТП-11838» - 1290 тис. грн., ВАТ «Мостовське» - 170.3 тис. грн. Прокурор району акцентував увагу на тому, що заборгованість у СПД-боржників, як засвідчила перевірка, нагромаджується роками, але управління Пенсійного фонду в Андрушівському районі не вживає передбачені чинним законодавством заходи з метою їх зменшення. Це стосується ТОВ «Яромир», борг якого становить 66.5 тис. грн., СТОВ "Суворова” - 48.7 тис. грн., Андрушівського комунального проектно-виробничого підприємства - 4.2 тис. грн., КП ЖРЗРО «Промінь» - 814 тис. грн. Доповідач наголосив, що в минулому році збільшилася заборгованість по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування серед підприємств, по яких проводиться процедура ліквідації: ВАТ "Мостовське” - 46,6 тис. грн., ПСП "Нива” - 1.1 тис. грн., ВАТ "Андрушівське АТП-11838” - 2,9 тис. грн., ТОВ "Андрушівка-цукор” - 8 тис. грн., ПОСП "Городківське” - 6.3 тис. гривень. При розгляді другого питання, що стосувалося стану погашення заборгованості по сплаті обов’язкових платежів до бюджету, прокурор району Ю. О. Козлов вів мову про роль Державної податкової інспекції в Андрушівському районі, на яку покладається здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, повнотою і своєчасністю сплати до державного бюджету, до цільових фондів податків і зборів, інших платежів. Адже незаперечним є той факт, що часто трапляються випадки несвоєчасної сплати податків, приховування сум, розкрадання їх та привласнення. Так, заборгованість до зведеного державного бюджету на 1 січня 2012 р. становила по юридичних особах 6.5 млн. грн., з ПДВ - 3.443 тис. грн., по сплаті орендної плати за землю - 1205.1 тис. грн. Учасники міжвідомчої наради висловлювали свої пропозиції з приводу застосування до злісних боржників по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду, єдиного внеску, обов’язкових платежів до бюджету відповідних форм впливу, передбачених чинним законодавством. А також запросили на співбесіду керівників КП ЖРЗРО «Промінь», які найбільше заборгували з усіх видів платежів. Отож борги мають бути погашені, бо від цього, безперечно, залежить соціально-економічна стабільність в районі і державі.
Валентина Василюк
субота, 19 листопада 2011 р.
Хлібодар - професія вічна
«На дерево дивись, як родить, а на чоловіка - як робить», - каже народна мудрість. У всі часи та за будь-яких умов українська нація завжди була нацією працелюбів. В цьому я ще раз переконалася, побувавши на святі працівників сільського господарства, що відбулося в приміщенні Червоненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.
За невтомну працю присутнім у залі дякували голова районної державної адміністраціїї Б. В. Мазур та селищний голова Ю. В. Ящук (фото), які вручили ветеранам Грамоти. Серед відзначених - кавалери ордена "Знак Пошани” В. М. Черниш і В. М. Сокорчук, ордена Трудової Слави - В. А. Савчук, ордена Трудового Червоного Прапора - Є. В. Стельмах. З вітальним словом до нагороджених і всіх присутніх звернувся ветеран праці В. Г. Гребенюк. - Земля нам - рідна мати. Шанує всіх, хто на ній трудиться, - звернувся Василь Григорович до молодшого покоління. - Будуть змінюватись часи і епохи, але в історії вічно шанованою залишиться професія хлібороба. Людям, які присвятили себе їй, наш доземний уклін. Звучали щирі вітання від учнів та вчителів. Задушевними піснями вшанував запрошених аматорський жіночий вокальний ансамбль «Надія» Червоненського селищного будинку культури, учасниці якого - педагоги загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Тож нехай ніколи не втомлюються працьовиті руки, а трударям - вічна шана і подяка за їхню нелегку роботу.
Юлія ПАЛЬНО
За невтомну працю присутнім у залі дякували голова районної державної адміністраціїї Б. В. Мазур та селищний голова Ю. В. Ящук (фото), які вручили ветеранам Грамоти. Серед відзначених - кавалери ордена "Знак Пошани” В. М. Черниш і В. М. Сокорчук, ордена Трудової Слави - В. А. Савчук, ордена Трудового Червоного Прапора - Є. В. Стельмах. З вітальним словом до нагороджених і всіх присутніх звернувся ветеран праці В. Г. Гребенюк. - Земля нам - рідна мати. Шанує всіх, хто на ній трудиться, - звернувся Василь Григорович до молодшого покоління. - Будуть змінюватись часи і епохи, але в історії вічно шанованою залишиться професія хлібороба. Людям, які присвятили себе їй, наш доземний уклін. Звучали щирі вітання від учнів та вчителів. Задушевними піснями вшанував запрошених аматорський жіночий вокальний ансамбль «Надія» Червоненського селищного будинку культури, учасниці якого - педагоги загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Тож нехай ніколи не втомлюються працьовиті руки, а трударям - вічна шана і подяка за їхню нелегку роботу.
Юлія ПАЛЬНО
неділя, 29 травня 2011 р.
Нехай земля віддячить йому врожаями
Правду, мабуть, кажуть, що долі наші пишуться на небесах і ведуть нас дорогами життя. А людині потрібно докласти сил, аби були ті дороги світлі і чесні, встелені добром, милосердям.
В. О. Ковбаса з Ярешок свою пов’язав із селом і землею-годувальницею. Після закінчення школи без вагань пішов здобувати професію в сільськогосподарський вуз. Ще тоді, в студентські роки, так кортіло випробувати себе, впевнитися в тому, чи зробив вірний вибір: попросив у батька із шести соток присадибної ділянки, яка знаходилася біля їх дому в Андрушівці, виділити йому 4 - під капусту. Той надав синові таку можливість. Володимиру довелося добряче потрудитися, аби виростити її. Реалізував на ринку і був гордий з того, що тримав у руках перші 700 грн., зароблені власноруч. А коли став вченим агрономом, вирішив фермерувати, хоч і страшнувато було братися за таку відповідальну справу і в такий непевний час, коли зникали колгосп за колгоспом і земля, свята земля, заростала бур’янами. Непросто було, а все ж у 2002 році взяв в обробіток в Ярешках 5 га землі і відкрив селянське (фермерське) господарство «Геліос». Зараз у Володимира Олександровича понад 160 гектарів землі: у Ярешках - 50 га, Павелках - 110, Гарапівці - 5. Звісно, така розпорошеність земельних ділянок створює певні труднощі і в їх обробітку, і в збиранні врожаю, а також додаткові фінансові витрати. І ось ми в Ярешках. Підкорюємо знайомі фермеру вибоїсті польові дороги. Він наче вибачається за незручність, але мені зовсім байдуже - хто родом із села, при вигляді смарагдово-зеленого поля, скупаного в щедрих променях весняного сонця, не звертає на таке жодної уваги, бо велич і краса землі просто заворожує. Посвітлілий і урочистий Володимир Олександрович стоїть на своєму полі, а йому до ніг котить нескінченні зелені хвилі гарна озима пшениця, що починає уже вибивати колос. Наче вклоняється господарю і щось шепоче, тільки йому зрозуміле. А молодий чоловік зачудовано дивиться на цю красу і стільки тепла, доброти світиться в його погляді. - Це озима пшениця - еліта, сорт Золотоколоса, сподіваюся, що в цьому році порадує мене - дасть по 45-50 цнт. з гектара, - ділиться своїми прогнозами фермер, - бо в минулому зібрав лише по 40 цнт. - згоріла у спеку, як і весь ячмінь. А оце поруч, трохи менша, - продовжує мій співрозмовник, - на площі в 20 га росте яра пшениця. Звернула увагу на те, що посіви зернових чисті, незабур’янені і кинула погляд на ті, що через дорогу навпроти, сусідні - різниця відчутна. - Як обробиш посіви, те й матимеш - дав відповідь на моє мовчазне запитання В. О. Ковбаса. - В плані догляду за посівами я працюю за польською або німецькою технологіями. Дивно, що у нас всі засоби захисту рослин чужі. А де ж наші уми, наше виробництво? Його чи то докір, чи запитання так і зависли без відповіді… А далі Володимир Олександрович показав ділянку з шпинатом, якого посіяв на площі 0,5 га. Вирощує він його не перший рік. Сіє небагато, бо цю культуру, як і спаржеву квасолю, якої має 2 гектари, збирають вручну. На той час фермер вже мав вирізувати цю багату на цінні мікроелементи зелень і відправляти замовнику. Ось рівненькими рядочками на семигектарній площі підростає пізня капуста Агресор, Сінгента, а також цвітна Амеріго та Брокколі. Для обробітку цих культур використовує окрім техніки і працю найманих працівників, яких, до речі, останнім часом так важко знайти, хоча платить непогано - 1 тис. грн. за просапування гектара капусти. З останньою культурою має фермер теж чимало мороки, бо дуже вимоглива. А вирощує, бо є на неї попит, як і на цукрову кукурудзу чи спаржеву квасолю. До речі, з приводу технології вирощування останньої - в минулому році на базі його фермерського господарства фірма «Сінгента» проводила День поля, на якому були присутні й іноземні її представники, які давали на апробацію 8 сортів цієї культури. Вирощує В. О. Ковбаса і картоплю. В цьому році посадив її 8 га, в майбутньому планує збільшити площі цієї культури до 30 гектарів. Є у нього і столовий буряк, морква. - Як встигаєте все це вчасно доглянути? - запитую фермера. - Яка технічна база у Вас? - Маю два трактори, є весь ґрунтообробний інвентар, картоплесаджалка, планую придбати зернозбиральний комбайн, правда не новий, бо й на такий потрібно зібрати тисяч 100 грн. А за кредити - годі й думати - то справжня кабала. Шкода, що держава краще дбає за іноземних інвесторів, ніж за фермерів. Створили б сприятливіші умови для своїх господарів, які хочуть працювати на землі. А то дрібним господарствам навіть кабальні кредити важко взяти, а ціни на пальне, добрива під час важливих сільгоспкампаній завжди піднімаються до астрономічних позначок. Наприклад, аміачну селітру восени купував по 2100 грн. за тонну, а весною вона вже коштувала 3800. Єдине, що мають фермери від держави, - це лояльне оподаткування - ПДВ залишається у їх розпорядженні. А от ринок не піддається ніяким прогнозам. - Не шкодуєте, що залишилися в селі? На мої слова він посміхнувся: - Я люблю село, землю. Тут, у полі, я знаходжу душевну рівновагу, сюди йду, коли проблеми і життя заганяють в глухий кут… Тільки сніг розтає, я поспішаю в поле, аби просто побути тут, відчути ні з чим незрівнянний запах землі… Отак і господарює молодий чоловік на землі, сподівається, що за любов до неї і синівську турботу та щедро йому віддячить. У фермера немає вільного часу. Коли заростають морква чи капуста, вони з дружиною вдосвіта вже на полі з сапками. Коли ж настає час вручну збирати квасолю, вирізати капусту - допомагає вся родина. Часом виникають ситуації, що потрібна розумна порада, іноді допомога. В такому разі може розраховувати на С. В. Маліновського, родину Ткаченків, яким вдячний за підтримку, а ще - голові райдержадміністрації Б. В. Мазуру. Він перший з керівників району, хто побував у фермера, цікавився, як той господарює. І це в якійсь мірі додає йому сили. Виростають крила у В. О. Ковбаси, коли після напруженого дня повертається додому, де чекає на нього тепло рідного гнізда, яке він ще облаштовує, а в ньому - кохана дружина Юля і маленька донечка Настуся. Побувши з цим цікавим чоловіком мало не весь день, я зрозуміла значення нашвидку мовленої ним фрази, що фермер - це не професія, це спосіб життя. І це справді так.
Валентина Василюк
В. О. Ковбаса з Ярешок свою пов’язав із селом і землею-годувальницею. Після закінчення школи без вагань пішов здобувати професію в сільськогосподарський вуз. Ще тоді, в студентські роки, так кортіло випробувати себе, впевнитися в тому, чи зробив вірний вибір: попросив у батька із шести соток присадибної ділянки, яка знаходилася біля їх дому в Андрушівці, виділити йому 4 - під капусту. Той надав синові таку можливість. Володимиру довелося добряче потрудитися, аби виростити її. Реалізував на ринку і був гордий з того, що тримав у руках перші 700 грн., зароблені власноруч. А коли став вченим агрономом, вирішив фермерувати, хоч і страшнувато було братися за таку відповідальну справу і в такий непевний час, коли зникали колгосп за колгоспом і земля, свята земля, заростала бур’янами. Непросто було, а все ж у 2002 році взяв в обробіток в Ярешках 5 га землі і відкрив селянське (фермерське) господарство «Геліос». Зараз у Володимира Олександровича понад 160 гектарів землі: у Ярешках - 50 га, Павелках - 110, Гарапівці - 5. Звісно, така розпорошеність земельних ділянок створює певні труднощі і в їх обробітку, і в збиранні врожаю, а також додаткові фінансові витрати. І ось ми в Ярешках. Підкорюємо знайомі фермеру вибоїсті польові дороги. Він наче вибачається за незручність, але мені зовсім байдуже - хто родом із села, при вигляді смарагдово-зеленого поля, скупаного в щедрих променях весняного сонця, не звертає на таке жодної уваги, бо велич і краса землі просто заворожує. Посвітлілий і урочистий Володимир Олександрович стоїть на своєму полі, а йому до ніг котить нескінченні зелені хвилі гарна озима пшениця, що починає уже вибивати колос. Наче вклоняється господарю і щось шепоче, тільки йому зрозуміле. А молодий чоловік зачудовано дивиться на цю красу і стільки тепла, доброти світиться в його погляді. - Це озима пшениця - еліта, сорт Золотоколоса, сподіваюся, що в цьому році порадує мене - дасть по 45-50 цнт. з гектара, - ділиться своїми прогнозами фермер, - бо в минулому зібрав лише по 40 цнт. - згоріла у спеку, як і весь ячмінь. А оце поруч, трохи менша, - продовжує мій співрозмовник, - на площі в 20 га росте яра пшениця. Звернула увагу на те, що посіви зернових чисті, незабур’янені і кинула погляд на ті, що через дорогу навпроти, сусідні - різниця відчутна. - Як обробиш посіви, те й матимеш - дав відповідь на моє мовчазне запитання В. О. Ковбаса. - В плані догляду за посівами я працюю за польською або німецькою технологіями. Дивно, що у нас всі засоби захисту рослин чужі. А де ж наші уми, наше виробництво? Його чи то докір, чи запитання так і зависли без відповіді… А далі Володимир Олександрович показав ділянку з шпинатом, якого посіяв на площі 0,5 га. Вирощує він його не перший рік. Сіє небагато, бо цю культуру, як і спаржеву квасолю, якої має 2 гектари, збирають вручну. На той час фермер вже мав вирізувати цю багату на цінні мікроелементи зелень і відправляти замовнику. Ось рівненькими рядочками на семигектарній площі підростає пізня капуста Агресор, Сінгента, а також цвітна Амеріго та Брокколі. Для обробітку цих культур використовує окрім техніки і працю найманих працівників, яких, до речі, останнім часом так важко знайти, хоча платить непогано - 1 тис. грн. за просапування гектара капусти. З останньою культурою має фермер теж чимало мороки, бо дуже вимоглива. А вирощує, бо є на неї попит, як і на цукрову кукурудзу чи спаржеву квасолю. До речі, з приводу технології вирощування останньої - в минулому році на базі його фермерського господарства фірма «Сінгента» проводила День поля, на якому були присутні й іноземні її представники, які давали на апробацію 8 сортів цієї культури. Вирощує В. О. Ковбаса і картоплю. В цьому році посадив її 8 га, в майбутньому планує збільшити площі цієї культури до 30 гектарів. Є у нього і столовий буряк, морква. - Як встигаєте все це вчасно доглянути? - запитую фермера. - Яка технічна база у Вас? - Маю два трактори, є весь ґрунтообробний інвентар, картоплесаджалка, планую придбати зернозбиральний комбайн, правда не новий, бо й на такий потрібно зібрати тисяч 100 грн. А за кредити - годі й думати - то справжня кабала. Шкода, що держава краще дбає за іноземних інвесторів, ніж за фермерів. Створили б сприятливіші умови для своїх господарів, які хочуть працювати на землі. А то дрібним господарствам навіть кабальні кредити важко взяти, а ціни на пальне, добрива під час важливих сільгоспкампаній завжди піднімаються до астрономічних позначок. Наприклад, аміачну селітру восени купував по 2100 грн. за тонну, а весною вона вже коштувала 3800. Єдине, що мають фермери від держави, - це лояльне оподаткування - ПДВ залишається у їх розпорядженні. А от ринок не піддається ніяким прогнозам. - Не шкодуєте, що залишилися в селі? На мої слова він посміхнувся: - Я люблю село, землю. Тут, у полі, я знаходжу душевну рівновагу, сюди йду, коли проблеми і життя заганяють в глухий кут… Тільки сніг розтає, я поспішаю в поле, аби просто побути тут, відчути ні з чим незрівнянний запах землі… Отак і господарює молодий чоловік на землі, сподівається, що за любов до неї і синівську турботу та щедро йому віддячить. У фермера немає вільного часу. Коли заростають морква чи капуста, вони з дружиною вдосвіта вже на полі з сапками. Коли ж настає час вручну збирати квасолю, вирізати капусту - допомагає вся родина. Часом виникають ситуації, що потрібна розумна порада, іноді допомога. В такому разі може розраховувати на С. В. Маліновського, родину Ткаченків, яким вдячний за підтримку, а ще - голові райдержадміністрації Б. В. Мазуру. Він перший з керівників району, хто побував у фермера, цікавився, як той господарює. І це в якійсь мірі додає йому сили. Виростають крила у В. О. Ковбаси, коли після напруженого дня повертається додому, де чекає на нього тепло рідного гнізда, яке він ще облаштовує, а в ньому - кохана дружина Юля і маленька донечка Настуся. Побувши з цим цікавим чоловіком мало не весь день, я зрозуміла значення нашвидку мовленої ним фрази, що фермер - це не професія, це спосіб життя. І це справді так.
Валентина Василюк
Підписатися на:
Дописи (Atom)