Хто захистить село?

Нові відносини в економіці, організаційно-правові форми власності і господарювання, інший характер трудових відносин та нова соціальна роль профспілок вимагають від них переосмислення їх призначення. Профспілки здійснюють представництво і захист інтересів працівників на рівні трудового колективу, галузі, району. Найбільш ефективним інструментом соціального захисту в сучасних умовах є колективний договір, в якому передбачаються додаткові пільги та гарантії для працівників в порівнянні з тими, що встановлені законодавством. Право на ведення колективних переговорів на рівні держави, галузі, гарантовано законодавством профспілкам, а не партіям, яких сьогодні більше ста. Це підтверджено Законом України "Про колдоговори”, "Про профспілки”, КЗпП, Господарським кодексом, ”Про охорону праці”,”Про соціальний діалог в Україні” та ін. Найбільш болючим питанням в Галузевій угоді між Міністерством АПК, роботодавцями і профспілками є розділ II п. 2.3 перший підпункт, де сказано про забезпечення паритетних умов ціноутворення, запровадження правових механізмів збалансування міжгалузевих інтересів при формуванні цін на продукцію в різних галузях... Сільськогосподарські товаровиробники, наприклад, останнім часом перебувають на правах пасинка в порівнянні з переробниками. Низькі ціни на сільськогосподарську продукцію негативно впливають на ріст зарплати, прибутки підприємства. Підвищення життєвого рівня сільської сім’ї, досягнення норм державного рівня прожиткового мінімуму вирішується надто повільно. Якщо порівняти 1991 і 2011 роки в питаннях росту цін на молоко, м’ясо, зерно, цукровий буряк, картоплю і ріст цін на пально-мастильні матеріали, техніку, міндобрива, газ, електроенергію, послуги ветмедицини, будматеріали, то просто дивуєшся, які треба мати організаторські здібності, уміння, терпіння нашим керівникам сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, щоб вижити і розвиватися. Навчилися господарювати в нових умовах керівники СТОВ "Старокотельнянське” Б. Р. Срібний, "Добробут” В. Б. Клименко, "Хлібороб” П. В. Юянець, ПОСП "Надія” В. І. Семенюк. Вони зберегли тракторні бригади, молочно-товарні ферми, трудові колективи, дають людям роботу на селі, забезпечують їм пенсійний стаж. Здоров’я людини - багатство держави. Але враховуючи рівень зарплати і вартість путівок на оздоровлення працюючих, їх дітей, то вони не всім доступні, особливо працівникам АПК. Фонд соцстраху доплату на путівки з кожним роком підвищує. Навіть доплату за путівку в оздоровчий табір "Чайка”, що в м. Андрушівка, не всі мають можливість зробити, бо кошти потрібні для придбання одягу, шкільного приладдя на наступний навчальний рік. А поїздка до моря для багатьох сільських дітей залишається лише мрією. Незважаючи на цінові, фінансові труднощі райдержадміністрація, районна координаційна рада профспілок, роботодавці, керуючись Галузевими угодами, Законом України "Про соціальний діалог”, в основу своєї діяльності ставлять захист вітчизняного товаровиробника, який виробляє сільгосппродукцію, створює сировинну базу для переробних підприємств, робочі місця. Моральне і матеріальне стимулювання кращих працівників - це теж прерогатива профспілок, роботодавців. На жаль забули про працівників полів і ферм депутати всіх рівнів. Поки що їх обіцянки стосовно цін на сільгосппродукцію так і залишаються обіцянкою. Тож хто тоді захистить село? Це мають зробити профспілки і держава.

Анатолій ДЕРГАЙ,
голова райкому профспілки працівників АПР

Радилися фермери

Двадцять шостого грудня в залі засідань районної ради відбулися збори фермерів та землевласників району, на які були запрошені й пасічники та орендарі водних об’єктів. Участь в них взяли також директор Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в Житомирській області О. М. Власенко та заступник голови райдержадміністрації з питань агропромислового розвитку А. М. Горкун. Такі зібрання проходять традиційно: ті, хто трудиться на землі, збираються, аби підсумувати, як спрацювали в поточному році, підняти проблеми, які найбільше "болять” їм усім. Перед тими, хто долю свою поєднав із селом і землею, зі звітом виступив голова асоціації фермерів району П. І. Семенюк. Він зауважив, що за 19 років функціонування асоціації було створено та зареєстровано 60 фермерських господарств. Нині діє лише 31. Решта припинила свою діяльність або тимчасово не працює через складні економічні, фінансові, юридичні та інші проблеми. Фермерські господарства мають в обробітку 4900 га землі. Петро Іванович зазначив, що три з них обробляють понад 500 гектарів, п’ять - від 100 до 500 га, а вісім - від 5 до 20 га землі. Високо цінують в районі справжніх господарів: Д. В. Ткаченка, С. В. Ткаченка, В. О. Ковбасу, І. І. Шателюка, І. М. Гоцківського. Фермерські господарства спеціалізуються в основному на вирощуванні зернових, картоплі, овочів. За звітний період господарствами вирощено 7 тис. тонн зерна, 1380 т цукрових буряків, 352 т соняшника, 619 т сої, 305 т ріпаку, 3580 т картоплі, 123 т овочів. Важливу роль в діяльності фермерів відіграє технічне оснащення. Вони мають у власності 76 тракторів, 25 зернозбиральних комбайнів. В поточному році придбали 9 одиниць техніки на загальну суму 932,5 тис. грн. Ця цифра була б більшою, якби фермери мали фінансову підтримку держави. П. І. Семенюк піддав критиці фермерські господарства, які неефективно використовують землю, про що свідчить низька врожайність зернових. До таких належать господарства «Коханчук» с. Забара, «Мрія» с. Гальчин, «Урожай» с. Волиця. Доповідач зупинився на проблемах, які стримують розвиток фермерських господарств: це стосувалося ринків збуту продукції, цін на пально-мастильні матеріали, запчастини. Чимало непорозумінь виникає і при оформленні оренди паїв, безпроцентних кредитів. Наголосив на тому, що без підтримки держави фермери не завжди можуть впоратися зі своїми проблемами. Свої думки з приводу порушених на зборах питань висловили Заслужений пасічник України М. Л. Галяс, бджоляр-любитель з Новоівницького А. Й. Донець. Від орендарів водних об’єктів виступив І. Г. Бакановський. Начальник відділу Держкомзему в Андрушівському районі П. В. Масира роз’яснив положення Закону України «Про ринок землі». Підсумували роботу зібрання директор Укрдержфонду підтримки фермерських господарств в Житомирській області О. М. Власенко та заступник голови райдержадміністрації А. М. Горкун. Згідно поданої заяви склав свої повноваження голова асоціації фермерів району П. І. Семенюк. Відтепер асоціацію фермерів району очолюватиме Ю. А. Кондратюк.

Валентина Василюк

Житомирская область: Скандал вокруг спирта и собственности

Як приватизувати підприємство, якщо за законом цього зробити не можна?

Шляхів – безліч, і про один з них розповіли спеціалісти обласного КРУ. Як повідомила Житомир.info радіостанція «Житомирська хвиля», йдеться про Державне підприємство “Коростишівський спиртовий комбінат”, який за документами, створили на базі Коростишівського та Андрушівського спиртових заводів ще у 2005-му році: «Фактично, сам Коростишівський спиртзавод не був ліквідований, а був перереєстрований в ДП “Коростишівський спиртовий комбінат”. І лише в жовтні 2006 року до цього підприємства було передано майно Андрушівського спиртзаводу.

Проте, на сьогоднішній день Андрушівський спиртзавод не знятий з реєстрації в органах статистики. А Коростишівський спирткомбінат може діяти за умови, якщо два попередніх підприємства зняті з реєстрації і ліквідовані», – розповів начальник відділу аудиту у сфері державної та комунальної власності обласного КРУ Віктор Мошківський.

Він наголошує – Коростишівський та Андрушівський спиртзаводи були внесені до переліку об’єктів, що не підлягають приватизації, а Коростишівський спирткомбінат – ні. І в такий спосіб фактично відкрито шлях для приватизації підприємства. До того ж, зовсім нескладно зробити його збитковим та довести до банкрутства. Наприклад, примусивши реалізовувати спирт за ціною нижче від собівартості: «Справа в тому, що ліцензії на реалізацію підприємство не має, і реалізація відбувається через об’єднання “Київспирт” та корпорацію “Укрспирт”. При цьому ціна реалізації набагато нижча за собівартість – в середньому, якщо брати в доларовому еквіваленті, 4-5 доларів за декалітр».

При цьому собівартість одного декалітру складає в середньому шість доларів, а експортується спирт вже за ціною 7 – 9 євро за декалітр. (При цьому начальник КРУ в Житомирській області – зазначає: можливо, все це робилося і ненавмисно, проте факти все-таки річ уперта).

Житомир.info
www.zhitomir.info