Така вона, правда життя

Тамара Миколаївна Артем’єва - відома вінницька журналістка, поетеса, письменниця народилася в Андрушівці. Перший вірш «Яблунька» був надрукований, коли дівчинці було всього десять років. Віршики, які надсилала юна поетеса до газети «Зірка», читав сам Андрій Малишко, який на той час там працював. Він написав юній поетесі листа, часто давав мудрі поради, вчив поетичній майстерності.
Але Тамара вступила до Луцького медучилища, після закінчення якого працювала операційною медсестрою, а в районній газеті тоді з’явились її вірші про кохання, вірність, про будні медиків.
А потім, пов’язавши своє життя з військовим, Тамара мандрувала по світу. Поселившись із сім’єю у Вінниці, вона вступає до Київського державного університету імені Т.Шевченка, водночас працюючи в газеті кореспондентом.
У 1992 році виходить її перша збірка поезій «Подруга солдата». Починає писати захоплюючі вірші та пісні для малят. Так з’являються дитячі книжки «Райдужна підкова», «Сатинове поле», «Сонячний зайчик», «Поради лікаря Всезнайка», «Острів мого дитинства» та багато інших, які стали улюбленими для дітей. Двадцять книжок вийшло з-під пера Тамари Артем’євої, а у співдружності з композитором І. Островерхим народився збірник пісень.
Останні роки авторка надає перевагу прозі, оповіданням про наших молодших братів.
Нещодавно вийшов з друку новий доробок письменниці «Останній акорд на роялі». У збірку ввійшли дві хвилюючі повісті для дорослих - «Продане материнство» і «Останній акорд на роялі».
У першій іде мова про трагічну долю бабусі Ізергіль і її сестри Ружини та доньки Христини, внучки Дани, викликаючи у читача і осуд, і співчуття. Авторка радіє разом із своїми героями, коли доля ясним промінчиком посміхається їм (зустріч Христини з Сергієм, кохання) і плаче з ними, коли над красунею Христиною поглумилися, а вона, залишивши небажану дитину, втікає з пологового відділення лікарні. Дівчинку забрала Ізергіль, назвала Даною, а та виросла красунею й розумницею. Але повторила долю матері, народивши позашлюбну доньку.
І ось у житті молодої жінки з’являється «благодійниця» Раїса Михайлівна, яка пропонує Дані за винагороду віддати дитину багатій родині, а потім народжувати й віддавати дітей, також за гроші. І та погоджується.
Авторка порушила у своїй повісті надзвичайно складні проблеми - нерозділеного кохання, одиноких матерів, побутової невлаштованості.
Однак, Тамара Артем’єва описала надто великий проміжок часу, як для повісті, а в епілозі показала Дану щасливою (зустріла одинокого чоловіка Аркадія, а потім старший син Деніс, який мешкав у Австралії, розшукав і відвідав свою матір Дану). Чи не забагато щастя для жінки, яка народжувала й продавала за гроші дітей?
Героями повісті «Останній акорд на роялі» є бізнесмен Антон Карнач та його родина. Авторці вдалося передати емоційний стан батька, коли перша дружина після розлучення забрала сина Ростика й поїхала в Америку до нового чоловіка.
Щоденна праця не виснажила загартованого фізично й морально чоловіка, а надихнула на нове кохання. Подружжя чекало народження дитини, але одного разу, коли їхали автомобілем, щоб провідати батьків, їх розстріляли з автомата. Обоє помирають, але у мертвої Люби народжується дівчинка, яку забирає й виховує сестра покійної Надя.
Про дитинство і юність, становлення особистості бізнесмена, його злети й падіння передає Тамара Атем’єва досить емоційно й переконливо. А от сама побудова сюжетної лінії не зовсім чітка, події ніби перескакують наперед, але це не стало перешкодою для сприйняття змісту повісті.
Хочеться подякувати Тамарі Миколаївні за вміння передати душевний стан своїх героїв, їх прагнення щастя і досконалості. А ще за намагання зробити цей складний і непередбачуваний світ кращим. Нехай Ваші нові твори якнайшвидше знаходять своїх читачів.

Марія Олексюк

З колегії райдержадміністрації

На чергове засідання колегії райдержадміністрації запрошувалися начальники управлінь і відділів РДА, голови місцевих рад, керівники підприємств, організацій, установ району.
Першим розглядалося питання про хід виконання в районі Програми реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів в 2003-2010 роках. З інформацією виступив заступник начальника райвідділу УМВС Козійчук В. П., який повідомив, що за 9 місяців нинішнього року виявлено 24 злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків, за незаконний збут їх порушено 5 кримінальних справ, 15 - за незаконне збереження наркосировини, 4 кримінальні справи порушенно за посів маку і конопель. Це соціальне зло не під силу подолати одним правоохоронним органам - потрібен комплексний і системний підхід, тісна співпраця із відділами і службами райдержадміністрації, місцевими радами, освітніми закладами, батьками, громадськістю. Про це говорили у своїх виступах прокурор району Ю. О. Козлов, начальник АЦСССДМ Т. В. Юрченко.
Далі присутні заслухали інформацію першого заступника голови райдержадміністрації О. А. Борисова про стан підготовки об’єктів житлово-комунального господарства та соціально-культурної сфери до роботи в осінньо-зимовий період 2010-2011 років. Основну частину підготовчих заходів державні установи, підприємства виробничої та комунальної сфери виконали, що дозволило розпочати опалювальний сезон у встановлений термін.
Про ряд важливих - постійних і сезонних проблем, говорили і виступаючі - начальники Андрушівської дільниці Бердичівського УЕГГ В. І. Бойко, Житомирської філії “Андрушівський райавтодор” С. С. Пархомчук, головний державний снітарний лікар району В. А. Хом’як.
Про те, як виконується Програма “Питна вода району на 2006-2020 роки” інформував присутніх начальник відділу архітектури, містобудування та житлово-комунального господарства райдержадміністрації Ю. М. Струць.
Зусилля відповідних служб спрямовані на охорону і поліпшення водних джерел, на розширення водогінної мережі, зокрема в Андрушівці. Тут ці роботи проводяться за кошти місцевого бюджету, а в Червоному та Гальчині - завдяки участі місцевих громад у проекті ЄС ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”.
Контроль за охороною і поліпшенням стану джерел здійснює Андрушівська експлуатаційна дільниця Бердичівського управління осушуваних систем. Якість питної води постійно контролює районна санітарно-епідеміологічна станція, однак ще не всі громадські криниці взято на облік, треба проводити постійний моніторинг питної води, продовжити складання паспортів безпечних джерел водопостачання та створення їх каталогу.
В обговоренні всіх питань виступив голова райдержадміністрації Б. В. Мазур.
По кожному із заслуханих питань були прийняті відповідні рішення.

Тваринництву - належну увагу

Негативно відбивається на розвитку села і відсутність чіткого державного замовлення на тваринницьку продукцію, а ринки збуту розподілені між монополіями. Туди простому селянину пробитися непросто. Це не дозволяє йому планувати заздалегідь своє виробництво, кількість сільськогосподарської продукції, яку має виробити. Все це, безперечно, породжує невпевненість у своїх діях, в майбутньому і негативно відбивається на розвитку всієї тваринницької галузі.
Звідси і дефіцит такої необхідної якісної тваринницької продукції, високі ціни на неї, які диктує знову ж таки переробник і посередник-реалізатор. І це зрозуміло - вони хочуть мати неабиякі прибутки.
Проте і в цих умовах тваринницька галузь в районі розвивається і має певні позитивні результати.
На сьогодні в нас доглядають худобу і птицю у тринадцяти господарствах. На стадії завершення знаходиться Котівський свинокомплекс, де в недалекому майбутньому буде утримуватися 1200 свиноматок.
За 10 місяців поточного року агроформуваннями району вироблено 5133 тонни молока при середній жирності 3,65%. Це на 2055 тонн більше минулорічного або 167%.
Реалізовано молока 4654 тонни. Товарність складає 90 відсотків.
Надоєно на середньорічну корову 2750 кг. молока, що на 309 кг. більше, ніж торік.
Найбільше виробляють цієї продукції у ТОВ “Аларіт Трейд” с. Івниця, СТОВ “Старокотельнянське”, “Добробут”, “Хлібороб”, СФГ “Шателюк” (по 2040, 749, 556, 523, 470 тонн відповідно). Інші господарства мають незначне поголів’я корів і, відповідно, валове виробництво молока невелике (від 20 до 250 тонн).
Виробництво м’яса і його реалізація значно вищі минулорічного. Так, вироблено м’яса худоби і птиці в живій вазі 442 тонни, що на 125 тонн більше, ніж в минулому році, реалізовано м’яса 422 тонни, що також більше на 143 тонни. Практично всі господарства збільшили цей показник за рахунок підвищення продуктивності худоби на відгодівлі і нагулі. Так, середньодобові прирости великої рогатої худоби складають по 400 г, свиней - 350 грамів.
А в Старій Котельні, Степку, Волиці приріст великої рогатої худоби - найбільший - він становить до 500 грамів.
Що стосується свинарства, то справи тут гірші. Тільки у СТОВ “Добробут” та СФГ “Шевченківське” приріст тварин становить понад 400 гр. У інших господарствах - від 140 до 200 грамів. Це дуже низький показник.
Поголів’я худоби в цілому по району збільшилося проти минулого року: великої рогатої худоби на 755 голів, в тому числі корів на 456 голів, свиней - на 8 голів.
Варто зауважити, що основна кількість поголів’я худоби в районі сконцентрована у п’яти господарствах: Івниці, Старій Котельні, Степку, Волиці та Волосові. В інших утримується від 30 до 200 голів.
На порозі - зима. Кожен господар повинен все зробити, щоб в період зимово-стійлового утримання тваринам було сито і тепло.
Практично всі агроформування підготовлені до зимівлі худоби - заготовлена достатня кількість кормів, відремонтоване фермське обладнання, утеплені приміщення, є кому працювати на фермах. Залишилося теж немало - мудро і ефективно планувати повсякденну роботу підрозділів з метою забезпечення виконання намічених завдань.

Віталій Весельський,
заступник начальника управління агропромислового розвитку

Кожен день позначений добрими справми

Осінь щедро розсипає навколо золотий багрянець. Підсумовують свою роботу аграрії, радіючи зібраним збіжжям, овочами, картоплею та вибудовуючи плани на наступний рік. Вже й зазеленіла озимина. Добре, що морози не поспішають - отже, добре закріпиться в ґрунті, подаючи надію на гарний врожай наступного року. Завершується ще один рік - нелегкий, але цікавий, який відкрив непогані перспективи перед кожним з нас.Останнім часом мені часто доводиться зустрічатися з першим заступником голови обласної державної адміністрації М. М. Олещенком, якого добре пам’ятають жителі нашого району. У 2003-2005 роках він працював головою Андрушівської районної державної адміністрації. Його ідеї, плани, ентузіазм, людяність пам’ятають у кожному населеному пункті. Чи ж можуть забути міньківчани 2004 рік, коли було зроблено реконструкцію та капітальний ремонт приміщення колишньої контори колгоспу і переселено туди місцеву школу. А приміщення, в якому понад півстоліття навчалася місцева дітвора, передали прихожанам.
В центрі Андрушівки, де був пустир, з ініціативи Миколи Миколайовича облаштували міні-парк і встановили там паркову скульптуру Кобзаря. В той час було розпочато капітальний ремонт Андрушівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1. А потім на довгі чотири роки роботи призупинили. І лише наприкінці 2008 -ого в приміщенні школи замінили вікна на склопакети. І цей перелік добрих справ можна продовжувати.
За останні п’ять місяців, відколи М. М. Олещенко займає посаду першого заступника голови обласної державної адміністрації, він робить все, щоб намічені в Андрушівському районі плани довести до логічного завершення. Саме про це я вела мову з Миколою Миколайовичем ОЛЕЩЕНКОМ, який нещодавно побував у нашому районі з робочим візитом.
- Миколо Миколайовичу, читачам нашої газети цікаво дізнатися про те, як склалося Ваше життя після 2004 року?
- Знаєте, навіть сьогодні боляче згадувати той період, коли я і мої колеги залишилися без роботи. Тому тривалий час, безперечно, був безробітним. Згодом працював у апараті обласної організації Народної Партії. У 2006 році мене обрали депутатом Житомирської обласної ради, обіймав посаду начальника головного управління агропромислового розвитку Житомирської облдержадміністрації. Пізніше депутати обрали мене заступником голови обласної ради. Саме тоді намагався реалізувати свої плани щодо підняття престижу області в аграрній галузі. Я робив аналіз діяльності кожного району, вивчав можливості, кадровий потенціал.
- Скажіть, чи свідчать Ваші робочі візити в наш район про намір допомогти Андрушівщині реалізувати раніше прийняті Програми?
- Хочу сказати, що робочі візити - це мій стиль роботи. Я повинен побачити все на власні очі, зустрітися з керівниками, вивчити проблеми, по можливості допомогти. На Андрушівщині я ціную ентузіазм і оперативність керівників. Ми вже маємо позитивні напрацювання в галузі культури та освіти. Білецька Г. І. розпочала капітальний ремонт приміщення колишнього кінотеатру, куди переселиться школа мистецтв. Чимало робиться в галузі освіти. Начальник відділу Сословська С. І. основні зусилля спрямовує на завершення капітального ремонту приміщення міської школи № 1, яке є пам’яткою архітектури епохи неоренесансу ІІ половини ХІХ століття.
- Миколо Миколайовичу, а які плани щодо подальшої газифікації наших сіл?
- Питання газифікації Волиці практично вирішено. Вже в наступному році прокладатимуть газопровід до села. На черзі - Степок. І сільська громада, і керівник місцевого господарства зацікавлені у якнайшвидшому проведенні комплексу необхідних по газифікації робіт. Я завжди охоче допомагаю тим, хто хоче працювати і добитися результату. Тим більше, коли йдеться про поліпшення добробуту наших людей. На черзі у моїх планах - сприяти газифікації Яропович.
- Для нашого району завжди були проблемою якісні дороги. Їх невчасно ремонтують, підсипають, грейдерують. Мені відомо, що Ви особисто координуєте хід ремонту шляхів на Андрушівщині.
- В якійсь мірі це так. Я допоміг голові райдержадміністрації Мазуру Б. В. вирішити питання придбання необхідної кількості матеріалів для ремонту під’їзних доріг. Роботи тривають. Про це нещодавно йшла мова на сторінках вашого видання. А я хочу сказати, що найближчим часом планується побудувати об’їзну дорогу через Волицю. Існуюча є вкрай небезпечною для пішоходів, тут трапляється дуже багато ДТП.
- Не можу не запитати про очисні споруди каналізації в Андрушівці. Коли розпочнеться їх будівництво?
- Міський голова Сушко М. Г. спільно з КП «Комсервіс» зробили немало в цьому напрямку. Для проведення комплексу будівельних робіт потрібні немалі кошти - понад мільйон гривень. Саме над тим, щоб їх виділили, я зараз і працюю.
- Дякую за розмову.

Бесіду вела Марія Олексюк

Список Депутатів Андрушівської районної ради УІ скликання 31 жовтня 2010 року

1. Авраменко Анатолій Іванович
2. Арцюх Катерина Василівна
3. Бажан Тетяна Анатоліївна
4. Баранівська Інна Вікторівна
5. Білополець Надія Кирилівна
6. Бойко Дмитро Тимофійович
7. Войтович Ніла Миколаївна
8. Гайдай Володимир Аврамович
9. Гарастівський Сергій Анатолійович
10.Гвоздь Валентин Володимирович
11.Даманський Анатолій Іванович
12.Данилюк Петро Віталійович
13.Дубіцька Зінаїда Василівна
14. Захаркевич Володимир Олександрович
15. Зеленський Микола Бернардович
16. Ільніцкий Леонід Володимирович
17. Іщук Юрій Олександрович
18. Казмірчук Віктор Андрійович
19. Кирилюк Олег Васильович
20. Климчук Микола Андрійович
21. Кобилинський Микола Вікторович
22. Ковальчук Людмила Вадимівна
23. Костик Віктор Васильович
24. Круківська Ірина Леонідівна
25. Лисюк Ірина Віталіївна
26. Лівінський Василь Олександрович
27. Мазур Борис Валентинович
28. Марищенко Володимир Аркадійович
29. Мельник Олександр Вадимович
30. Михайловська Алла Леонідівна
31. Михайловський Святослав Анатолійович
32. Новіков Іван Іванович
33. Олексюк Юрій Антонович
34. Онищук Василь Михайлович
35. Осадчук Олександр Володимирович
36. Паламар Степан Іванович
37. Палій Олександр Іванович
38. Пально Наталія Василівна
39. Півень Володимир Семенович
40. Побережний Петро Сергійович
41. Поліщук Сергій Петрович
42. Пташник Володимир Іванович
43. Рудюк Петро Миколайович
44. Рудюк Микола Іванович
45. Святюк Євген Петрович
46. Семенюк Василь Іванович
47. Сілецька Лариса Павлівна
48. Степаненко Людмила Анатоліївна
49. Хоменко Володимир Андрійович
50. Цап Микола Васильович
51. Цвік Оксана Петрівна
52. Чуйко Марія Володимирівна
53. Шпаківський Валерій Броніславович
54. Щербакова Галина Андріївна
55. Ющинський Юрій Віталійович
56. Юянець Петро Володимирович
57. Яцюк Людмила Дем'янівна

Поповнився "Колосок" зернятками - милими хлопчиками й дівчатками

Як ви здогадалися, йдеться про назву дошкільного закладу. А розташований він у Старій Котельні і має непросту історію. В період розквіту села, який припав на другу половину минулого століття, в соціально-культурний комплекс вписалося і добротне типове приміщення дитсадка.У роки перебудови й реорганізації селяни були стурбовані головним - зберегти господарство, об’єднавши більшість майнових наділів. Таким чином колись орденоносний «Більшовик» став СТОВ «Старокотельнянське». Виживати в нових умовах стало дуже важко, поменшало робочих місць, молодь почала виїжджати в місто в пошуках роботи. На якийсь час спорожнів і дитсадок. Так тривав рік, другий, третій… Хтось із депутатів місцевої ради на одній із сесій запропонував перепрофілювати приміщення дошкільного закладу, з чим більшість народних обранців і сам сільський голова В. М. Бондарчук не погодилися. Радою і громадою взялися за роботу. Підтримав тодішній голова райдержадміністрації М. М. Олещенко. І нарешті «Колосок» ожив - відкрилося після ремонту приміщення для однієї групи. А життя то продовжується. Ті, хто колись відвідували дитсадок, самі стали батьками. Кожного року в селі хоч на одну дитину, але народжується більше, ніж у попередньому. Є й приїжджі. Всього на сьогодні у Старій Котельні 117 дітей дошкільного віку. Заради того, щоб зростали вони у колективі, оволодіваючи дошкільною програмою, розвивались, загартовувалися фізично, не залишили розпочатої справи завідуюча Г. М. Сокольчук, яка віддала дошкільному вихованню малечі 30 років самовідданої праці, сільський голова В.М.Бондарчук при підтримці місцевих меценатів і вихідців із села, що займаються підприємницькою діяльністю за його межами, при допомозі батьків вирішили відремонтувати і ввести в дію приміщення ще для однієї групи. Пішли назустріч старокотельнянцям і обласна та районна адміністрації, районна рада - виділили дві третини потрібних на реконструкцію коштів. Дружно відгукнулися місцеві спонсори. І ось результат: 9 вересня у селі урочисто відривали приміщення для другої групи (тепер у садочку вже 45 дітей - майбутнє школи). Було все дуже урочисто: і вітання гостям, і вшанування тих, хто не поскупився грішми на ремонт і на свято прийшов з подарунками, виступи спонсорів і літературний монтаж у виконанні вихованців, і пісні, що співали дорослі. А після того, як голова райдержадміністрації Б. В. Мазур, голова районної ради В. Б. Шпаківський і сільський голова В. М. Бондарчук виступили на святі і перерізали символічну червону стрічку, гостей запросили до приміщення, де красиво, ошатно, затишно, все зроблене зі смаком і любов’ю. Треба було бачити, якою неприхованою радістю світилися очі завідуючої Галини Миколаївни. Це був підсумок тривалої спільної роботи заради майбутнього села, яке зростило, благословило у світ сьогоднішніх меценатів, прізвища яких прозвучали у виступах. Це Марценюк С. М., Руденький О. А., подружжя Валерія і Тетяни Ковальчуків, Срібний Б. Р., Язиков О. В., Дорош М. В., Дегтяр Є. А., Іванченко В. А. Їм та керівництву району і слова подяки, і квіти, і щасливі посмішки вихователів, батьків, бабусь, дітей. У своєму виступі Г. М. Сокольчук висловила вдячність не тільки райдержадміністрації, районній раді, спонсорам, сільському голові, а й батькам вихованців - Павловським, Гебричам, Ткачукам, Куземченкам, Ганзюкам, Гайструкам, Шубенкам і багатьом іншим, які доклали чимало праці для облаштування закладу, побажала молодим сім’ям достатку, любові, впевненості. Щоб зростали їх родини, бо вже на черзі ремонт приміщення для ясельної групи та спортзалу. При такій заповзятливості й взаєморозумінні старокотельнянцям це вдасться. Їх старання оцінила у своєму виступі і начальник відділу освіти райдержадміністрації С. І. Сословська: - Старокотельнянський «Колосок» буде одним з кращих дошкільних закладів району, де вже зараз дотримуються внесених до Закону «Про освіту» змін, за якими дошкільна освіта є обов’язковою і про її здобуття видаватиметься відповідний документ. Тут є вся необхідна матеріально-технічна база, є бажання колективу гарно працювати в нових умовах. Треба зробити ще одне: запровадити в дитсадку вивчення англійської мови. Тоді ми зможемо вважати цей заклад базовим, - сказала на закінчення Світлана Іванівна.

Лідія Наконечна

Така в нього робота

ГАЛЮК Віктор Васильович - старший радник юстиції, почесний працівник прокуратури, доктор філософії В Гальчині, на Чабаку, народився і виріс глава роду Галюків Василь Тимофійович. Його батько - Тимофій Павлович, повернувся з війни з важкою контузією та понівеченими ногами, і всю відповідальність за родину звалила на свої плечі мати. В 1951 році, після семирічної строкової служби, подався Василь Тимофійович із старшим братом Андрієм на шахти Донбасу, щоб заробити копійчину та допомогти родині. Там і зустрів він карооку русокосу росіянку Ольгу з багатодітної шахтарської сім’ї. На Донеччині у 1956 році народився син, якого нарекли славним іменем Віктор. Він ріс розумним і кмітливим, все намагався допомогти батькам якнайшвидше побудувати хату. І дуже сердився, коли батько не насипав піску у його маленьке відеречко. Але не довго сім’я пожила в новозведеному будинку, бо Василя Тимофійовича тягнуло на Андрушівщину, куди й переїхали у 1962 році. Віктор швидко здружився з вуличною командою хлопчаків і втримати його вдома було важко. Але він ніколи не забував про обов’язки старшого сина - допомагати батькам по господарству. Летіли роки. Родина обживалась на новому місці. Навчання в школі давалося Віктору легко, він ще й сестрам допомагав, дуже любив читати книги. Мамі не раз доводилося вночі забирати ліхтарика, з яким він умудрявся читати під ковдрою. А ще, в далекій юності він мав бажання навчитися грати на гітарі. Закривався в своїй кімнаті і годинами грав. Самотужки, до крові розбиваючи пальці, все-таки осилив інструмент! В 1973 році успішно закінчив Андрушівську середню школу №1. Мав заповітну мрію - здобути вищу освіту і не яку-небудь, а юридичну. Два роки підряд фортуна не була на його боці, а тому пішов працювати на АТП - 11838. Але його наполегливість увінчалася успіхом, він став студентом Харківського юридичного інституту. Радості не було меж. Щоб отримати місце в гуртожитку, записався в хор, і всі студентські роки співав у ньому. Віктор гарно вчився, отримував підвищену стипендію. Після закінчення вузу працював помічником прокурора Андрушівського району. Працював прокурором Баранівського та Новоград-Волинського районів, міста Новоград-Волинського та Новоград-Волинським міжрайонним прокурором, заступником Київського міжобласного прокурора по нагляду за об’єктами оборонної промисловості, першим заступником прокурора АР Крим, начальником відділу нагляду за додержанням законів у сфері економіки Генпрокуратури. Загальний стаж роботи в органах прокуратури - понад тридцять років. Тепер він має визнання, нагороди, ряд наукових праць. Своїм досвідом роботи і життєвою мудрістю ділиться зі студентами одного із вузів Севастополя, де нині працює. Віктор Васильович має прекрасну сім’ю. Дочка і син також юристи, працюють в органах прокуратури. Є авторитет і визнання - все це завдяки невтомній праці. Зрозуміло, були обділені увагою та любов’ю дружина, діти, батьки. Всього цього вже не повернеш. В. В. Галюк прагне надолужити пропущене і кожну вільну годину проводить в колі сім’ї, поспішає на батьківщину до неньки. А найбільша його радість - це спілкування з онуком. Цьогорічну відпустку він присвятив йому, власноручно завів малюка 1 вересня у перший клас. Влітку приїздив до рідної домівки, щоб провідати неньку, яка завжди з нетерпінням чекає свого синочка. Його приїзд - справжнє свято для всієї родини.

Марія Ковалець,
м. Андрушівка,
в галузі права, доцент, заслужений юрист АР Крим, видатний юрист України