Тваринництву - належну увагу

Негативно відбивається на розвитку села і відсутність чіткого державного замовлення на тваринницьку продукцію, а ринки збуту розподілені між монополіями. Туди простому селянину пробитися непросто. Це не дозволяє йому планувати заздалегідь своє виробництво, кількість сільськогосподарської продукції, яку має виробити. Все це, безперечно, породжує невпевненість у своїх діях, в майбутньому і негативно відбивається на розвитку всієї тваринницької галузі.
Звідси і дефіцит такої необхідної якісної тваринницької продукції, високі ціни на неї, які диктує знову ж таки переробник і посередник-реалізатор. І це зрозуміло - вони хочуть мати неабиякі прибутки.
Проте і в цих умовах тваринницька галузь в районі розвивається і має певні позитивні результати.
На сьогодні в нас доглядають худобу і птицю у тринадцяти господарствах. На стадії завершення знаходиться Котівський свинокомплекс, де в недалекому майбутньому буде утримуватися 1200 свиноматок.
За 10 місяців поточного року агроформуваннями району вироблено 5133 тонни молока при середній жирності 3,65%. Це на 2055 тонн більше минулорічного або 167%.
Реалізовано молока 4654 тонни. Товарність складає 90 відсотків.
Надоєно на середньорічну корову 2750 кг. молока, що на 309 кг. більше, ніж торік.
Найбільше виробляють цієї продукції у ТОВ “Аларіт Трейд” с. Івниця, СТОВ “Старокотельнянське”, “Добробут”, “Хлібороб”, СФГ “Шателюк” (по 2040, 749, 556, 523, 470 тонн відповідно). Інші господарства мають незначне поголів’я корів і, відповідно, валове виробництво молока невелике (від 20 до 250 тонн).
Виробництво м’яса і його реалізація значно вищі минулорічного. Так, вироблено м’яса худоби і птиці в живій вазі 442 тонни, що на 125 тонн більше, ніж в минулому році, реалізовано м’яса 422 тонни, що також більше на 143 тонни. Практично всі господарства збільшили цей показник за рахунок підвищення продуктивності худоби на відгодівлі і нагулі. Так, середньодобові прирости великої рогатої худоби складають по 400 г, свиней - 350 грамів.
А в Старій Котельні, Степку, Волиці приріст великої рогатої худоби - найбільший - він становить до 500 грамів.
Що стосується свинарства, то справи тут гірші. Тільки у СТОВ “Добробут” та СФГ “Шевченківське” приріст тварин становить понад 400 гр. У інших господарствах - від 140 до 200 грамів. Це дуже низький показник.
Поголів’я худоби в цілому по району збільшилося проти минулого року: великої рогатої худоби на 755 голів, в тому числі корів на 456 голів, свиней - на 8 голів.
Варто зауважити, що основна кількість поголів’я худоби в районі сконцентрована у п’яти господарствах: Івниці, Старій Котельні, Степку, Волиці та Волосові. В інших утримується від 30 до 200 голів.
На порозі - зима. Кожен господар повинен все зробити, щоб в період зимово-стійлового утримання тваринам було сито і тепло.
Практично всі агроформування підготовлені до зимівлі худоби - заготовлена достатня кількість кормів, відремонтоване фермське обладнання, утеплені приміщення, є кому працювати на фермах. Залишилося теж немало - мудро і ефективно планувати повсякденну роботу підрозділів з метою забезпечення виконання намічених завдань.

Віталій Весельський,
заступник начальника управління агропромислового розвитку

Кожен день позначений добрими справми

Осінь щедро розсипає навколо золотий багрянець. Підсумовують свою роботу аграрії, радіючи зібраним збіжжям, овочами, картоплею та вибудовуючи плани на наступний рік. Вже й зазеленіла озимина. Добре, що морози не поспішають - отже, добре закріпиться в ґрунті, подаючи надію на гарний врожай наступного року. Завершується ще один рік - нелегкий, але цікавий, який відкрив непогані перспективи перед кожним з нас.Останнім часом мені часто доводиться зустрічатися з першим заступником голови обласної державної адміністрації М. М. Олещенком, якого добре пам’ятають жителі нашого району. У 2003-2005 роках він працював головою Андрушівської районної державної адміністрації. Його ідеї, плани, ентузіазм, людяність пам’ятають у кожному населеному пункті. Чи ж можуть забути міньківчани 2004 рік, коли було зроблено реконструкцію та капітальний ремонт приміщення колишньої контори колгоспу і переселено туди місцеву школу. А приміщення, в якому понад півстоліття навчалася місцева дітвора, передали прихожанам.
В центрі Андрушівки, де був пустир, з ініціативи Миколи Миколайовича облаштували міні-парк і встановили там паркову скульптуру Кобзаря. В той час було розпочато капітальний ремонт Андрушівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1. А потім на довгі чотири роки роботи призупинили. І лише наприкінці 2008 -ого в приміщенні школи замінили вікна на склопакети. І цей перелік добрих справ можна продовжувати.
За останні п’ять місяців, відколи М. М. Олещенко займає посаду першого заступника голови обласної державної адміністрації, він робить все, щоб намічені в Андрушівському районі плани довести до логічного завершення. Саме про це я вела мову з Миколою Миколайовичем ОЛЕЩЕНКОМ, який нещодавно побував у нашому районі з робочим візитом.
- Миколо Миколайовичу, читачам нашої газети цікаво дізнатися про те, як склалося Ваше життя після 2004 року?
- Знаєте, навіть сьогодні боляче згадувати той період, коли я і мої колеги залишилися без роботи. Тому тривалий час, безперечно, був безробітним. Згодом працював у апараті обласної організації Народної Партії. У 2006 році мене обрали депутатом Житомирської обласної ради, обіймав посаду начальника головного управління агропромислового розвитку Житомирської облдержадміністрації. Пізніше депутати обрали мене заступником голови обласної ради. Саме тоді намагався реалізувати свої плани щодо підняття престижу області в аграрній галузі. Я робив аналіз діяльності кожного району, вивчав можливості, кадровий потенціал.
- Скажіть, чи свідчать Ваші робочі візити в наш район про намір допомогти Андрушівщині реалізувати раніше прийняті Програми?
- Хочу сказати, що робочі візити - це мій стиль роботи. Я повинен побачити все на власні очі, зустрітися з керівниками, вивчити проблеми, по можливості допомогти. На Андрушівщині я ціную ентузіазм і оперативність керівників. Ми вже маємо позитивні напрацювання в галузі культури та освіти. Білецька Г. І. розпочала капітальний ремонт приміщення колишнього кінотеатру, куди переселиться школа мистецтв. Чимало робиться в галузі освіти. Начальник відділу Сословська С. І. основні зусилля спрямовує на завершення капітального ремонту приміщення міської школи № 1, яке є пам’яткою архітектури епохи неоренесансу ІІ половини ХІХ століття.
- Миколо Миколайовичу, а які плани щодо подальшої газифікації наших сіл?
- Питання газифікації Волиці практично вирішено. Вже в наступному році прокладатимуть газопровід до села. На черзі - Степок. І сільська громада, і керівник місцевого господарства зацікавлені у якнайшвидшому проведенні комплексу необхідних по газифікації робіт. Я завжди охоче допомагаю тим, хто хоче працювати і добитися результату. Тим більше, коли йдеться про поліпшення добробуту наших людей. На черзі у моїх планах - сприяти газифікації Яропович.
- Для нашого району завжди були проблемою якісні дороги. Їх невчасно ремонтують, підсипають, грейдерують. Мені відомо, що Ви особисто координуєте хід ремонту шляхів на Андрушівщині.
- В якійсь мірі це так. Я допоміг голові райдержадміністрації Мазуру Б. В. вирішити питання придбання необхідної кількості матеріалів для ремонту під’їзних доріг. Роботи тривають. Про це нещодавно йшла мова на сторінках вашого видання. А я хочу сказати, що найближчим часом планується побудувати об’їзну дорогу через Волицю. Існуюча є вкрай небезпечною для пішоходів, тут трапляється дуже багато ДТП.
- Не можу не запитати про очисні споруди каналізації в Андрушівці. Коли розпочнеться їх будівництво?
- Міський голова Сушко М. Г. спільно з КП «Комсервіс» зробили немало в цьому напрямку. Для проведення комплексу будівельних робіт потрібні немалі кошти - понад мільйон гривень. Саме над тим, щоб їх виділили, я зараз і працюю.
- Дякую за розмову.

Бесіду вела Марія Олексюк

Список Депутатів Андрушівської районної ради УІ скликання 31 жовтня 2010 року

1. Авраменко Анатолій Іванович
2. Арцюх Катерина Василівна
3. Бажан Тетяна Анатоліївна
4. Баранівська Інна Вікторівна
5. Білополець Надія Кирилівна
6. Бойко Дмитро Тимофійович
7. Войтович Ніла Миколаївна
8. Гайдай Володимир Аврамович
9. Гарастівський Сергій Анатолійович
10.Гвоздь Валентин Володимирович
11.Даманський Анатолій Іванович
12.Данилюк Петро Віталійович
13.Дубіцька Зінаїда Василівна
14. Захаркевич Володимир Олександрович
15. Зеленський Микола Бернардович
16. Ільніцкий Леонід Володимирович
17. Іщук Юрій Олександрович
18. Казмірчук Віктор Андрійович
19. Кирилюк Олег Васильович
20. Климчук Микола Андрійович
21. Кобилинський Микола Вікторович
22. Ковальчук Людмила Вадимівна
23. Костик Віктор Васильович
24. Круківська Ірина Леонідівна
25. Лисюк Ірина Віталіївна
26. Лівінський Василь Олександрович
27. Мазур Борис Валентинович
28. Марищенко Володимир Аркадійович
29. Мельник Олександр Вадимович
30. Михайловська Алла Леонідівна
31. Михайловський Святослав Анатолійович
32. Новіков Іван Іванович
33. Олексюк Юрій Антонович
34. Онищук Василь Михайлович
35. Осадчук Олександр Володимирович
36. Паламар Степан Іванович
37. Палій Олександр Іванович
38. Пально Наталія Василівна
39. Півень Володимир Семенович
40. Побережний Петро Сергійович
41. Поліщук Сергій Петрович
42. Пташник Володимир Іванович
43. Рудюк Петро Миколайович
44. Рудюк Микола Іванович
45. Святюк Євген Петрович
46. Семенюк Василь Іванович
47. Сілецька Лариса Павлівна
48. Степаненко Людмила Анатоліївна
49. Хоменко Володимир Андрійович
50. Цап Микола Васильович
51. Цвік Оксана Петрівна
52. Чуйко Марія Володимирівна
53. Шпаківський Валерій Броніславович
54. Щербакова Галина Андріївна
55. Ющинський Юрій Віталійович
56. Юянець Петро Володимирович
57. Яцюк Людмила Дем'янівна

Поповнився "Колосок" зернятками - милими хлопчиками й дівчатками

Як ви здогадалися, йдеться про назву дошкільного закладу. А розташований він у Старій Котельні і має непросту історію. В період розквіту села, який припав на другу половину минулого століття, в соціально-культурний комплекс вписалося і добротне типове приміщення дитсадка.У роки перебудови й реорганізації селяни були стурбовані головним - зберегти господарство, об’єднавши більшість майнових наділів. Таким чином колись орденоносний «Більшовик» став СТОВ «Старокотельнянське». Виживати в нових умовах стало дуже важко, поменшало робочих місць, молодь почала виїжджати в місто в пошуках роботи. На якийсь час спорожнів і дитсадок. Так тривав рік, другий, третій… Хтось із депутатів місцевої ради на одній із сесій запропонував перепрофілювати приміщення дошкільного закладу, з чим більшість народних обранців і сам сільський голова В. М. Бондарчук не погодилися. Радою і громадою взялися за роботу. Підтримав тодішній голова райдержадміністрації М. М. Олещенко. І нарешті «Колосок» ожив - відкрилося після ремонту приміщення для однієї групи. А життя то продовжується. Ті, хто колись відвідували дитсадок, самі стали батьками. Кожного року в селі хоч на одну дитину, але народжується більше, ніж у попередньому. Є й приїжджі. Всього на сьогодні у Старій Котельні 117 дітей дошкільного віку. Заради того, щоб зростали вони у колективі, оволодіваючи дошкільною програмою, розвивались, загартовувалися фізично, не залишили розпочатої справи завідуюча Г. М. Сокольчук, яка віддала дошкільному вихованню малечі 30 років самовідданої праці, сільський голова В.М.Бондарчук при підтримці місцевих меценатів і вихідців із села, що займаються підприємницькою діяльністю за його межами, при допомозі батьків вирішили відремонтувати і ввести в дію приміщення ще для однієї групи. Пішли назустріч старокотельнянцям і обласна та районна адміністрації, районна рада - виділили дві третини потрібних на реконструкцію коштів. Дружно відгукнулися місцеві спонсори. І ось результат: 9 вересня у селі урочисто відривали приміщення для другої групи (тепер у садочку вже 45 дітей - майбутнє школи). Було все дуже урочисто: і вітання гостям, і вшанування тих, хто не поскупився грішми на ремонт і на свято прийшов з подарунками, виступи спонсорів і літературний монтаж у виконанні вихованців, і пісні, що співали дорослі. А після того, як голова райдержадміністрації Б. В. Мазур, голова районної ради В. Б. Шпаківський і сільський голова В. М. Бондарчук виступили на святі і перерізали символічну червону стрічку, гостей запросили до приміщення, де красиво, ошатно, затишно, все зроблене зі смаком і любов’ю. Треба було бачити, якою неприхованою радістю світилися очі завідуючої Галини Миколаївни. Це був підсумок тривалої спільної роботи заради майбутнього села, яке зростило, благословило у світ сьогоднішніх меценатів, прізвища яких прозвучали у виступах. Це Марценюк С. М., Руденький О. А., подружжя Валерія і Тетяни Ковальчуків, Срібний Б. Р., Язиков О. В., Дорош М. В., Дегтяр Є. А., Іванченко В. А. Їм та керівництву району і слова подяки, і квіти, і щасливі посмішки вихователів, батьків, бабусь, дітей. У своєму виступі Г. М. Сокольчук висловила вдячність не тільки райдержадміністрації, районній раді, спонсорам, сільському голові, а й батькам вихованців - Павловським, Гебричам, Ткачукам, Куземченкам, Ганзюкам, Гайструкам, Шубенкам і багатьом іншим, які доклали чимало праці для облаштування закладу, побажала молодим сім’ям достатку, любові, впевненості. Щоб зростали їх родини, бо вже на черзі ремонт приміщення для ясельної групи та спортзалу. При такій заповзятливості й взаєморозумінні старокотельнянцям це вдасться. Їх старання оцінила у своєму виступі і начальник відділу освіти райдержадміністрації С. І. Сословська: - Старокотельнянський «Колосок» буде одним з кращих дошкільних закладів району, де вже зараз дотримуються внесених до Закону «Про освіту» змін, за якими дошкільна освіта є обов’язковою і про її здобуття видаватиметься відповідний документ. Тут є вся необхідна матеріально-технічна база, є бажання колективу гарно працювати в нових умовах. Треба зробити ще одне: запровадити в дитсадку вивчення англійської мови. Тоді ми зможемо вважати цей заклад базовим, - сказала на закінчення Світлана Іванівна.

Лідія Наконечна

Така в нього робота

ГАЛЮК Віктор Васильович - старший радник юстиції, почесний працівник прокуратури, доктор філософії В Гальчині, на Чабаку, народився і виріс глава роду Галюків Василь Тимофійович. Його батько - Тимофій Павлович, повернувся з війни з важкою контузією та понівеченими ногами, і всю відповідальність за родину звалила на свої плечі мати. В 1951 році, після семирічної строкової служби, подався Василь Тимофійович із старшим братом Андрієм на шахти Донбасу, щоб заробити копійчину та допомогти родині. Там і зустрів він карооку русокосу росіянку Ольгу з багатодітної шахтарської сім’ї. На Донеччині у 1956 році народився син, якого нарекли славним іменем Віктор. Він ріс розумним і кмітливим, все намагався допомогти батькам якнайшвидше побудувати хату. І дуже сердився, коли батько не насипав піску у його маленьке відеречко. Але не довго сім’я пожила в новозведеному будинку, бо Василя Тимофійовича тягнуло на Андрушівщину, куди й переїхали у 1962 році. Віктор швидко здружився з вуличною командою хлопчаків і втримати його вдома було важко. Але він ніколи не забував про обов’язки старшого сина - допомагати батькам по господарству. Летіли роки. Родина обживалась на новому місці. Навчання в школі давалося Віктору легко, він ще й сестрам допомагав, дуже любив читати книги. Мамі не раз доводилося вночі забирати ліхтарика, з яким він умудрявся читати під ковдрою. А ще, в далекій юності він мав бажання навчитися грати на гітарі. Закривався в своїй кімнаті і годинами грав. Самотужки, до крові розбиваючи пальці, все-таки осилив інструмент! В 1973 році успішно закінчив Андрушівську середню школу №1. Мав заповітну мрію - здобути вищу освіту і не яку-небудь, а юридичну. Два роки підряд фортуна не була на його боці, а тому пішов працювати на АТП - 11838. Але його наполегливість увінчалася успіхом, він став студентом Харківського юридичного інституту. Радості не було меж. Щоб отримати місце в гуртожитку, записався в хор, і всі студентські роки співав у ньому. Віктор гарно вчився, отримував підвищену стипендію. Після закінчення вузу працював помічником прокурора Андрушівського району. Працював прокурором Баранівського та Новоград-Волинського районів, міста Новоград-Волинського та Новоград-Волинським міжрайонним прокурором, заступником Київського міжобласного прокурора по нагляду за об’єктами оборонної промисловості, першим заступником прокурора АР Крим, начальником відділу нагляду за додержанням законів у сфері економіки Генпрокуратури. Загальний стаж роботи в органах прокуратури - понад тридцять років. Тепер він має визнання, нагороди, ряд наукових праць. Своїм досвідом роботи і життєвою мудрістю ділиться зі студентами одного із вузів Севастополя, де нині працює. Віктор Васильович має прекрасну сім’ю. Дочка і син також юристи, працюють в органах прокуратури. Є авторитет і визнання - все це завдяки невтомній праці. Зрозуміло, були обділені увагою та любов’ю дружина, діти, батьки. Всього цього вже не повернеш. В. В. Галюк прагне надолужити пропущене і кожну вільну годину проводить в колі сім’ї, поспішає на батьківщину до неньки. А найбільша його радість - це спілкування з онуком. Цьогорічну відпустку він присвятив йому, власноручно завів малюка 1 вересня у перший клас. Влітку приїздив до рідної домівки, щоб провідати неньку, яка завжди з нетерпінням чекає свого синочка. Його приїзд - справжнє свято для всієї родини.

Марія Ковалець,
м. Андрушівка,
в галузі права, доцент, заслужений юрист АР Крим, видатний юрист України

Нехай щастить вам, педагоги і гімназисти

Відцвіло усіма барвами веселки літо, швидко минули канікули. Ось і перший день осені - незабутній і неповторний. З нетерпінням чекала його дітвора Старої Котельні, а також зустрічі з друзями і вчителями, зі школою, яка відтепер матиме статус сільської гімназії. І ось всі вони знову на шкільному подвір’ї, яке так скучило за дзвінким різноголоссям. Школа гостинно відчинила двері перед дітворою, закликаючи за парти, а вчительство - до нелегкої творчої роботи. А скільки квітів! А радісних обіймів і посмішок. Тільки малесенькі такі смішні і серйозні першокласники трохи боязко поглядали на мам, стоячи біля своєї вчительки. Ніщо не могло зіпсувати отієї атмосфери свята, яка панувала навколо, навіть дрібний дощик, якому не вдалося розігнати ні дітвору, ні дорослих. І ось кращі учні навчального закладу піднімають Державний прапор, звучить Гімн України. З хлібом-сіллю (фото 1) зустрічають господарі гостей, котрі прибули до них на День знань і відкриття сільської гімназії. До слова запросили голову райдержадміністрації Б. В. Мазура, який щиро привітав учителів і школярів із святом початку нового навчального року, побажав здоров’я і успіхів, щасливої мандрівки в цікаву і захоплюючу Країну знань. Він подарував гімназії інтерактивну дошку. Начальник відділу освіти райдержадміністрації С. І. Сословська поздоровила всіх присутніх зі святом, з присвоєнням їх навчальному закладу статусу сільської гімназії, наголосивши на тому, що це накладає на педагогічний і учнівський колективи надзвичайно високу відповідальність, зичила усім щасливого навчального року. Розділили з дітворою, вчителями та батьками святковий настрій директор навчального закладу І. А. Сокольчук, сільський голова В. М. Бондарчук та представники адміністрації СТОВ «Старокотельнянське». Останні вручили грамоти та грошові премії школярам, котрі під час літніх канікул трудилися в місцевому господарстві. Кожна мить свята дарувала присутнім цікаву несподіванку. Ось перед усіма з’явився Новий навчальний рік і поклав на сходинки гімназії здоровенну підкову - на щастя! Першими ступили на неї маленькі першокласники, яких за руку під оберегом - вишитим рушником, вивела на святкове подвір’я вчителька К. Б. Комар. Всі погляди, звісно, були прикуті до них - гарних, кумедних і поки що невпевнених… А навпроти з квітами стояли випускники і по-своєму заздрили першачкам, що у тих ще все попереду. І слова мами першокласника А. В. Ткачук глибоко схвилювали всіх, бо вона просила Бога, аби благословив їх дітей в щасливу путь. Щиро аплодували всі присутні, коли С. І. Сословська вручила грамоти районного відділу освіти кращим педагогам - Л. П. Рибалко та С. Г. Кошовому, а школярі подарували учителям квіти. А ось і казкові персонажі - Буратіно і Мальвіна, з’явилися на шкільному подвір’ї і вручили першокласникам чарівний ключ від знань. Всі чекали найголовнішої миті - Першого дзвінка (фото 2). І він пролунав. Через чарівну підкову переступили у світ знань діти. Нехай щастить їм в новому навчальному році!

Валентина Василюк

Приходять на спомин прожиті роки

Дорога до Новоівницького вистукувала під колесами авто, відраховуючи чи то прожиті роки, чи то добрі справи, яких немало зроблено невтомними і натрудженими руками Федори Григорівни Скиби.я ця добра і щира душею жінка, росіянка за національністю, берегиня - мати, бабуся і прабабуся. Привітати ювілярку зібралися найближчі друзі синової родини, де проживає Федора Григорівна, селищні активісти. А голова районної державної адміністрації Б. В. Мазур та голова районної ради В. Б. Шпаківський, поздоровляючи іменинницю, вручили їй Привітальний лист Президента України В. Ф. Януковича, грошову винагороду та букети яскравих осінніх квітів. Зазвичай у такий день у пам’яті спливають найрізноманітніші події. У Федори Григорівни є теж що згадати. …Народилася в Курській області Росії в багатодітній сільській родині. Мала трьох сестер і брата. Жили бідно, але дружно, не цуралися ніякої роботи. Так і повиростали. А потім зустріла дівчина Тимофія, і в серці ніби вогник спалахнув, а його невидимий промінчик постійно осявав щасливу посмішку на обличчі тендітної красуні. Одружилися. Народила Федора Григорівна трьох синів-соколят. Але коротким було їх сімейне щастя - чорним смерчем увірвалась війна. Тимофій пішов на фронт, а їй залишилися сімейні турботи. Щоб не померти голодною смертю, обмінювала одяг на їжу. Часто згадує ювілярка німецьку окупацію, коли до хати зайшли фашисти і один з них, взявши малюків за ніжки, швиргонув одного на лаву, другого - на поріг. Почав збирати пожитки, але втрутився його товариш і, показуючи на малюків, щось голосно почав казати, часто повторюючи слово «кіндер». Вони пішли з двору, нічого з речей не взявши. А ще Федора Григорівна допомагала партизанам - пекла для них хліб, прала одяг. Коли ж то було?!.. Притуливши до грудей подаровані квіти, перед нами сидить бабуся. Хвилюється. Євгеній Тимофійович розповідає, що матуся допомагала няньчити внуків, а їх у неї шестеро, любить спостерігати, як граються правнуки. - Немало сліз пролила наша мама, - продовжує Євгеній, - похоронила чоловіка, мого батька, потім помер брат Борис. А нині щодня чекає вісточки від В’ячеслава, який разом із сім’єю мешкає в Росії. …Швидко пролетіли роки, кожен з яких позначений щоденною працею, тривогою, гордістю за дітей і внуків. Вже понад три десятиліття живе Федора Григорівна в Новоівницькому, але спогади все частіше повертають в рідні серцю місця, хочеться зустрітися із сестрами Ганною та Катериною, яким уже далеко за дев’яносто. Проте шлях до них неблизький, тож спілкуються по телефону, листуються. Отак і живе серед українських лісів росіянка Федора Григорівна Скиба, оточена турботою сина й невістки, любов’ю внуків та правнуків.

Марія Олексюк