Подружилися в "Чайці"

8 червня в дитячому оздоровчому закладі "Чайка” відбулося відкриття першої зміни 26-го оздоровчого сезону.
Привітати дітей прибули заступник голови райдержадміністрації Горкун В. І., заступник голови районної ради Мельник О. В., начальник відділу у справах сім’ї, молоді та спорту Олексюк Ю. А., головний державний санітарний лікар району Хом’як В. А. Не обділили своєю увагою відпочиваючих і працівники обласної державної адміністрації, які теж приїхали на свято. Заступник начальника обласного управління у справах сім’ї, молоді та спорту Антонюк О. М. щиро вітав дітей з початком веселих і сонячних літніх канікул, бажав їм гарного відпочинку, нових друзів, щоб восени кожен зміг похвалитися тим, що підріс, набрався сил. Варто сказати, що вперше за багато років, на свято відкриття першої зміни в "Чайці” прийшли діти, які оздоровлюються в пришкільних оздоровчих таборах Андрушівської гімназії та міської школи № 1. Неперевершеним був концерт, який підготували учні школи мистецтв. ВихователіДОЗ "Чайка” проводили з дітьми, які були присутні на святі, ігри-лічилки. А коли стемніє, в центрі розважального майданчика запалає вогнище, над водоймою і лісом полинуть високо в небо веселі дитячі пісні. В оздоровчому закладі для відпочиваючих створені всі умови - в кімнатах чисто й затишно, є холодна й гаряча вода, організовано п’ятиразове харчування. Тут постійно організовують спортивні змагання, ігри, конкурси. Багато дітей, які приїхали в "Чайку” із Радомишльської школи-інтернату, відпочивають тут не вперше. Як кажуть вихователі: "Вони наші, бо приїздять сюди щоліта. Ми добре знаємо їх уподобання, заповітні мрії”. А й справді, старшенькі допомагають вихователям організовувати конкурси і вікторини, намагаються запобігти непередбачуваним вчинкам малюків.

Я попросила старшу виховательку Максимчук С. В. сфотографуватися з найактивнішими вихованцями, які приїхали на відпочинок третій, четвертий, а то й п’ятий раз. Щороку спілкуючись з вихователями та дітьми, які відпочивають в "Чайці”, знаю, що кращих умов для проживання, ніж тут, немає в жодному оздоровчому закладі області.

Марія Олексюк
Новини Андрушівщини

Мистецький червень

З метою відродження і дальшого розвитку декоративно-прикладного мистецтва, сприяння творчому розвитку «Майстрів народної творчості» 6 червня відбулося обласне свято «Мистецький червень», де виставлялися роботи народних умільців. Вироби наших майстрів були різноманітні: металовітражі О. О. Хромченка, живопис «Майстра народної творчості» Л. М. Роскопінського, вироби з бісеру З. П. Рудюк, вишивки «Майстрів народної творчості» Н. Т. Вох, Н. В. Шпаківської, вишиті картини С. В. Галінської, мережані вироби В. Ф. Рожко, О. В. Яремчук. Особливо вабили око сорочки-вишиванки майстринь нашого району. Родзинкою нашої виставки були ляльки-мотанки - давні обереги української родини. Майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки, який провела Н. В. Шпаківська, зібрав чимало зацікавлених глядачів. Привітали учасників свята директор обласного центру народної творчості Ю. П. Кондратюк, заступник начальника обласного управління культури, заслужений артист України Ю. Г. Градовський. Всі народні умільці отримали подяки.

Тетяна Шостак,
зав. відділом обслуговування районної бібліотеки.

Андрушівка матиме турнір

Обласна організація Народної Партії започатковує проведення щорічного футбольного турніру між командами Андрушівського району.
Вже у суботу, 10 липня, усі бажаючі зможуть спостерігати за грою спортсменів у с.Крилівка. Початок заходу о 12 годині. Запрошуються усі шанувальники футболу.

Батькова хвилина

Весна 1939 року. Молоді садки на хуторі неподалік села Гальчин буяли ніжною зеленню і білим цвітом вишень, черешень, слив. Гордо несли свої рожеві бубляхи яблуні й груші. Повітря було таким пахучим, що паморочилася голова. Хутір всього з п’яти хат, де оселилися молоді сім’ї, жив своїм звичним життям.
Та раптом завітали до них представники тодішньої влади і категорично заявили, що хутір має припинити своє існування. Головний партійний начальник дав наказ розібрати всі хати, а їх мешканців переселити в Гальчин. Батьки просили, аби їм дозволили залишитися на хуторі, адже вони зовсім недавно нелегкими зусиллями спорудили дім, обжилися, а тепер знову розпочинай з нуля. А за що? Матері плакали, а ми, діти, раділи, що будемо жити в селі. Там більше дітей, друзів. Старший з районного начальства наголосив, що нікому не дозволять залишитися, бо за наказом Й. В. Сталіна всі хутори мають бути ліквідовані в найкоротший термін Від слів відразу приступили до справи. Спритні молоді чоловіки залізли на солом’яні дахи, стали розшивати сніпки і скидати їх на землю. Важко уявити, що тієї миті творилося в душах наших батьків. Вони ж бо знали, як нелегко розібрати хату і побудуватися на новому місці. Але виходу не було. За непокору - в’язниця. У дворі мого батька була криниця, з якої брали воду всі п’ять сімей. Ясна річ, що тепер потрібно було копати її на новому місці. Мусіли вручну, без ніякої техніки, виймати колодязні кільця, аби везти їх туди, де будуть жити. Моя мати, користуючись якимись своїми секретами, уже в селі шукала місце для нової криниці і знайшла таке біля перелазу на нашому вже новому подвір’ї. Але сусіди попросили копати її в такому місці, аби й вони могли там брати воду. Батьки, звісно, погодилися. І знову мати шукала джерело. Сказала, аби копали колодязь на узбіччі двох доріг. Її послухали. Там криниця знаходиться і нині. Головним копачем колодязя був мій батько, бо вже мав досвід у цій справі, допомагали йому сусіди: Яків Чуйко, Федір Тимченко, Михайло Марчук. Копали-копали, вже й потомилися, стали сумніватися, чи є там джерело, бо вже й батька майже не видно така глибина. А мати все стояла на своєму: «Копайте, тут буде добра вода!». Невдовзі почули радісний крик батька: «Вода! Пішла вода!». Криниця вийшла глибока, кілець виявилося замало. Батько запропонував викласти верхню частини криниці камінням, скріпивши його розчином, а одне кільце поставити наверх. Так і зробили. Мені, семирічному хлопчику, тоді батько і чоловіки, котрі працювали біля криниці здавалися силачами. Мамин прогноз таки справдився: вода була чиста, холодна і смачна. Колись жниварі в полі просили привезти води тільки з Макухиної криниці - так по вуличному називали мого батька. Бо колись мій прадід мав олійню, а за послуги люди давали йому макуху. Так і прилипло це слово до нашої родини. Довго стояв колодязь без накриття, бо воду там брали всі, а рук до неї докласти не поспішав ніхто. В дев’яностих роках я повернувся до батька у рідне село. Напившись води з батьківської криниці, зрозумів, яка смачна вода джерельна! Хіба можна назвати водою ту рідину, яка тече з кранів у містах. І я вирішив, що не такий мусить мати вигляд криниця, створена руками мого батька та його сусідів. Отож почав облаштовувати її. Допоміг мені це зробити Володимир Малинівський: вмонтували корбу, зробили накриття, обгородили, все пофарбували. Ми з дружиною придбали в церкві ікону Святої Трійці, прикріпили її біля криниці. А наш сільський священик Миколай Гаврилів на Водохреща освятив її. Пішли з життя батькові помічники: Яків Чуйко і Михайло Марчук загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни, Федір Тимченко помер уже в повоєнні роки. У віці 97 років закінчив свій земний шлях мій батько Тимченко Яків Мусійович, ветеран Великої Вітчизняної, інвалід ІІ групи. У рік, коли потрясло світ чорнобильське лихо, не стало моєї матері Марії Харитонівни, яка знайшла те життєдайне джерело, яке служить людям уже 71 рік - такий вік батькової криниці. Ось таку добру пам’ять лишили по собі сільські трударі. Їх згадує подумки кожен, хто в спеку або ж мандруючи зупинився біля кринички аби втамувати спрагу.

Микола Тимченко,
с. Гальчин
Новини Андрушівщини

Відпочинок на морі - "Коблево" для жителів Андрушівки

Відпочинок на морі - "Коблево" для жителів Андрушівки.
Дні виїзду: 14.07; 24.07; 4.08; 14.08. Тел.: 096-342-59-21; 2-32-80.

Ковальчук Валентин Андрійович

Ковальчук Валентин Андрійович народився та виріс в с. Червона Волока 14.10.1960р.
У 1978р. закінчив ЗОШ.
Професію художник-оформлювач отримав при ОКОУ.
Служба в радянській армії.
Після армії працював художником-оформлювачем на ЖЗОК, лугинському гранкар`єрі.
1984р. переїхав д м. Андрушівка, працював у БК цукрового заводу художником.
З 1985р. – вчителем образотворчого мистецтва в Андрушівській ЗОШ I-IIIст. №1.
Основні виставки:
1988р. – учасник виставки народних умільців Третього всесоюзного фестивалю народної творчості.
2000р. – персональна виставка в м. Андрушівці.
2003р. - персональна виставка в м. Житомирі в обласній бібліотеці, де було присвоєно звання «Майстер народної творчості».
2003р. - персональна виставка в Новограді-Волинському «Лесині джерела».
2004р – спільна з польськими художниками виставка у м. Бердичів.
2007р. - персональна виставка у рідному селі.
2008р. - персональна виставка у м. Житомирі в обласній бібліотеці присвячена Міжнародному жіночому дню восьмого березня «Для тебе кохана», у м.Києві в Інституті мистецтвознавства.
2009р. – учасник спільної виставки «Мистецький червень» у м. Житомирі.
2010р. - персональна виставка «Різдвяний подарунок» у м. Житомирі в музеї ім.. Корольова.

2010р. - персональна виставка у м. Житомирі в обласній бібліотеці "Моє життя - це мій живопис".

Член молодіжної творчої спілки художників і мистецтвознавців.

Віднайшли останки нашого воїна-земляка

В Інтернеті на сайті «Однокласники» значиться моє дівоче прізвище - Рудюк. Якраз ця деталь і стала початком історії, про яку я вам розповім. Нещодавно знову ж таки по Інтернету я одержала лист від членів пошукового загону «Пошук», що в м. Нижнєкамськ (Республіка Татарстан). З нього дізналась, що в серпні 1996 року тамтешні ентузіасти-краєзнавці, відшуковуючи та захоронюючи останки солдат, що полягли у Велику Вітчизняну війну, натрапили на слід невідомого бійця. За документами обліку безповоротних втрат рядового і сержантського складу Радянської Армії значилось, що це Рудюк Федір Зіновійович, 1916 року народження, уродженець с. Андрушівка, Андрушівського району, Житомирської області. Дата і місце призову - вересень 1941 р,. Андрушівський РВК, Українська РСР, Житомирська область. Військове звання - рядовий. Зв’язку з військовослужбовцем не було з дня призову. Мати Рудюк Варвара Олексіївна проживала по місцю народження сина. За матеріалами Андрушівського райвійськкомату вважається, що Рудюк Ф. З. пропав безвісти у березні 1944 року. Татарські пошуковці просять допомогти знайти родичів чи людей, що знали сім’ю Рудюка Федора Зіновійовича, щоб повідомити їм більш детальну інформацію про місце захоронення фронтовика-земляка. До мене вони звернулися з надією, що згаданий фронтовик, можливо, мій родич. Але це не так. Тим, хто захоче встановити контакт з пошуковцями, я із задоволенням допоможу.

Аліна Поліщук,
вчителька Андрушівської гімназії
Новини Андрушівщини