Все мудре, світле й чисте - від учителя. Краплину за краплиною переливає він свою творчість в учнів, щоб стали вони особистостями, щоб залишили після себе гарний слід на землі.
Багато наших здібних і талановитих учнів стали студентами вузів, прекрасними фахівцями. Ми, вчителі, радіємо кожній зустрічі з ними. А нещодавно все село було свідком цікавої події - у школі відбулася демонстрація моди. Організувала це свято краси для учнів і жителів села студентка II курсу Міжнародного інституту моди і дизайну при Київській академії перукарських мистецтв Ірина Довбня (на фото в центрі). Створені Іринкою костюми (взуття, головні убори, прикраси, макіяж) дуже пасували дівчаткам 6-9 класів, які із задоволенням їх демонстрували, відчуваючи себе моделями. Кожен костюм - це частинка душі дівчини, яка його пошила. Ірина навчила дівчаток рухатися під музику і манерою поведінки розкривати характер кожного костюма. А назви їх говорили про себе: “Літній ранок” (Давидюк Наталя), “Нічна фантазія” (Тичина Юля), “Влада меча” (Назарчук Юля), ”Перевтілення“ (Яценко Наташа), “Темна леді” (Лівандовська Оля), ”Легке безумство” (Макарчук Аліна), театральний костюм продемонструвала Іванова Яна, а сучасний побутовий - Опанасюк Оксана. Крім показу мод, дівчатка підготували мюзикл “Світло і пітьма”, а ведучими свята були Карпуша Юля та Гродецька Віка.
Ми, педагоги, віримо, що в майбутньому Іра стане відомим дизайнером. Хай Божа іскра, яка є в цій дитині, розгориться яскравим полум’ям.
Валентина Герасимчук,
вчителька Мостівської ЗОШ І-ІІ ст.
Новини Андрушівщини
субота, 14 лютого 2009 р.
пʼятниця, 13 лютого 2009 р.
Його ім’я пов’язане з Андрушівкою
21 січня в Житомирі в обласній науковій бібліотеці ім. О.Ольжича проходила Всеукраїнська науково-краєзнавча конференція „Україна від епохи УНР до початку ХХІ ст.”, присвячена 125-річчю від дня народження І. А. Фещенка-Чопівського. Учені й краєзнавці з Києва і багатьох областей України на пленарному засіданні виступили з дослідженнями життєвого шляху Івана Адріяновича, визвольних подій за незалежну Україну. Великий інтерес викликали доповіді краєзнавців у роботі секцій „Краєзнавчі студії Великої Волині” й „Постаті Великої Волині”.
Доля розпорядилася так, що одна із сторінок життя І. Фещенка-Чопівського пов’язана з Андрушівкою. Тому розповім про найбільш важливі віхи життя видатного сина України.
20 січня 1884 року в Чуднові у начальника поштової контори Адріяна Андрійовича та його дружини Марії Михайлівни Фещенків-Чопівських народився другий син - Іван. Закінчивши двокласну народну школу, він у серпні 1893 року вступив до Житомирської класичної гімназії. У лютому 1901 року в родину прийшло горе: від туберкульозу помер батько. Щоб підтримати матір і молодшу сестру, ученицю Маріїнської гімназії, Іван став підробляти репетиторством. Цим заробітком він оплачував і своє навчання.
У 1903 році, після успішного закінчення гімназії, Фещенко-Чопівський здає іспити до Київського політехнічного інституту, обравши хімічний факультет, щоб вивчитися на технолога-цукроварника. У своїх спогадах він пізніше напише, що на вибір професії вплинув „загальний інтерес до упромисловлення країни, крик моди”.
Події 1905 року призвели до закриття інституту, і Фещенко-Чопівський приїжджає на практику до Андрушівської цукроварні, однієї з найстаріших на Україні, що належала Терещенкам. „Цей промисловий об’єкт, - згадував він, - творив підставу економіки цієї спокійної і мальовничої волинської околиці зі старовинною українською культурою. Зрозуміло, що нові обставини не залишилися без впливу на зацікавлення й світогляд молодого адепта технічних наук; а головне вони доповнили знання природничих наук, виробили інтуїцію, загострили вразливість, відкрили очі на азарт у боротьбі з силами природи”.
Практика стала не лише виробничою, а й політичною. Саме в Андрушівці столичний студент вперше прилучився до політичної боротьби революційних подій 1905 року: „радикально настроєне громадянство метушилося: по містах відбувалися мітинги, виносилися радикальні постанови”. На цукроварні Іван з інженером-хіміком підготували і провели збори службовців і околичних економій. Для цього Фещенко-Чопівський підготував п’ять промов, з якими виступив на зборах. Сам Іван Адріянович підсумовує спогади про цю діяльність так: „Аби я довше затримався б у малій Андрушівці, де кожний, навіть найслабший „активіст” був на обліку у місцевої жандармерії, довелось би дорого заплатити за молодечі свої пошуки”.
Весною 1906 року політехнічний інститут відновив свою роботу, і щасливий випадок змінив долю юнака. Під час студентської екскурсії до сталеварень Придніпров’я він захопився величчю металургійного процесу, залишив хімію і з великим ентузіазмом присвячує подальші свої інтереси металургії. Його покликання підтримав відомий металург-винахідник професор В. Іжевський. Наукові відрядження до Бельгії, Німеччини й Англії стали відправними у його науковій кар’єрі. На Всеросійському з’їзді металургів у Петербурзі молодий вчений робить доповідь, яка привернула увагу фахових урядових кіл. Його наукові інтереси пов’язані з цементацією заліза, що в майбутньому принесе Фещенку-Чопівському міжнародне визнання.
Перша світова війна застала ученого в Німеччині, де він проходив стажування з метою підготовки до професорського звання. Повернувшись до Києва, Іван Адріянович займається викладацькою і науковою роботою в Київському політехнічному інституті.
У 1917 році І.Фещенко-Чопівський - голова Київської губернської ради - увійшов до Центральної Ради. Завдяки діловитості та економіко-господарчим знанням він невдовзі був призначений керівником промислового департаменту Генерального секретаріату промисловості й торгівлі. На особисте прохання М. С. Грушевського готує дослідження про природні багатства та господарчі можливості України. У 1919 році побачила світ його наукова двотомна праця „Природні багатства України”.
10 березня 1918 року Рада Народних Міністрів УНР запросила Івана Адріяновича обійняти посаду народного міністра промисловості, а вже через два дні він подає проекти законів на затвердження.
У квітні 1918 року в результаті перевороту, очолюваного гетьманом Скоропадським, Фещенко-Чопівський був заарештований і 17 днів перебував у в’язниці. Потім під час поїздок Україною збирає статистичні, економічні й економіко-географічні матеріали, які згодом прислужилися вченому для написання першої україномовної двотомної „Економічної географії для середніх шкіл”, а також праці „Цукрова промисловість України”.
В уряді В. Винниченка Фещенко-Чопівський отримує портфель міністра народного господарства. Він активно виступає за розрив України з Росією і проголошення незалежної УНР.
З квітня 1919 року він - заступник посла та радник з господарчих питань Української дипломатичної місії в Румунії. Та незалежною Україна не стала.
Іван Савицький,
заступник директора Городківської ЗОШ І-ІІІ ст.
Новини Андрушівщини
Доля розпорядилася так, що одна із сторінок життя І. Фещенка-Чопівського пов’язана з Андрушівкою. Тому розповім про найбільш важливі віхи життя видатного сина України.
20 січня 1884 року в Чуднові у начальника поштової контори Адріяна Андрійовича та його дружини Марії Михайлівни Фещенків-Чопівських народився другий син - Іван. Закінчивши двокласну народну школу, він у серпні 1893 року вступив до Житомирської класичної гімназії. У лютому 1901 року в родину прийшло горе: від туберкульозу помер батько. Щоб підтримати матір і молодшу сестру, ученицю Маріїнської гімназії, Іван став підробляти репетиторством. Цим заробітком він оплачував і своє навчання.
У 1903 році, після успішного закінчення гімназії, Фещенко-Чопівський здає іспити до Київського політехнічного інституту, обравши хімічний факультет, щоб вивчитися на технолога-цукроварника. У своїх спогадах він пізніше напише, що на вибір професії вплинув „загальний інтерес до упромисловлення країни, крик моди”.
Події 1905 року призвели до закриття інституту, і Фещенко-Чопівський приїжджає на практику до Андрушівської цукроварні, однієї з найстаріших на Україні, що належала Терещенкам. „Цей промисловий об’єкт, - згадував він, - творив підставу економіки цієї спокійної і мальовничої волинської околиці зі старовинною українською культурою. Зрозуміло, що нові обставини не залишилися без впливу на зацікавлення й світогляд молодого адепта технічних наук; а головне вони доповнили знання природничих наук, виробили інтуїцію, загострили вразливість, відкрили очі на азарт у боротьбі з силами природи”.
Практика стала не лише виробничою, а й політичною. Саме в Андрушівці столичний студент вперше прилучився до політичної боротьби революційних подій 1905 року: „радикально настроєне громадянство метушилося: по містах відбувалися мітинги, виносилися радикальні постанови”. На цукроварні Іван з інженером-хіміком підготували і провели збори службовців і околичних економій. Для цього Фещенко-Чопівський підготував п’ять промов, з якими виступив на зборах. Сам Іван Адріянович підсумовує спогади про цю діяльність так: „Аби я довше затримався б у малій Андрушівці, де кожний, навіть найслабший „активіст” був на обліку у місцевої жандармерії, довелось би дорого заплатити за молодечі свої пошуки”.
Весною 1906 року політехнічний інститут відновив свою роботу, і щасливий випадок змінив долю юнака. Під час студентської екскурсії до сталеварень Придніпров’я він захопився величчю металургійного процесу, залишив хімію і з великим ентузіазмом присвячує подальші свої інтереси металургії. Його покликання підтримав відомий металург-винахідник професор В. Іжевський. Наукові відрядження до Бельгії, Німеччини й Англії стали відправними у його науковій кар’єрі. На Всеросійському з’їзді металургів у Петербурзі молодий вчений робить доповідь, яка привернула увагу фахових урядових кіл. Його наукові інтереси пов’язані з цементацією заліза, що в майбутньому принесе Фещенку-Чопівському міжнародне визнання.
Перша світова війна застала ученого в Німеччині, де він проходив стажування з метою підготовки до професорського звання. Повернувшись до Києва, Іван Адріянович займається викладацькою і науковою роботою в Київському політехнічному інституті.
У 1917 році І.Фещенко-Чопівський - голова Київської губернської ради - увійшов до Центральної Ради. Завдяки діловитості та економіко-господарчим знанням він невдовзі був призначений керівником промислового департаменту Генерального секретаріату промисловості й торгівлі. На особисте прохання М. С. Грушевського готує дослідження про природні багатства та господарчі можливості України. У 1919 році побачила світ його наукова двотомна праця „Природні багатства України”.
10 березня 1918 року Рада Народних Міністрів УНР запросила Івана Адріяновича обійняти посаду народного міністра промисловості, а вже через два дні він подає проекти законів на затвердження.
У квітні 1918 року в результаті перевороту, очолюваного гетьманом Скоропадським, Фещенко-Чопівський був заарештований і 17 днів перебував у в’язниці. Потім під час поїздок Україною збирає статистичні, економічні й економіко-географічні матеріали, які згодом прислужилися вченому для написання першої україномовної двотомної „Економічної географії для середніх шкіл”, а також праці „Цукрова промисловість України”.
В уряді В. Винниченка Фещенко-Чопівський отримує портфель міністра народного господарства. Він активно виступає за розрив України з Росією і проголошення незалежної УНР.
З квітня 1919 року він - заступник посла та радник з господарчих питань Української дипломатичної місії в Румунії. Та незалежною Україна не стала.
Іван Савицький,
заступник директора Городківської ЗОШ І-ІІІ ст.
Новини Андрушівщини
Кримінальна хроніка з 2 по 9 лютого 2009 року в Андрушівському районі
В період з 2 по 9 лютого 2009 року в Андрушівському РВ УМВС України в Житомирській обл. зареєстровано 36 заяв і повідомлень про злочини та пригоди.
6.02.2009 року до райвідділу міліції надійшло телефонне повідомлення від громадянина С. з с. Великі Мошківці про те, що невідома особа в ніч з 5 на 6 лютого 2009 року викрала з будинку громадянки Т. три мішки цукру. Перевірку проводять працівники сектору дізнання міліції.
6.02.2009 року до РВ УМВС звернувся громадянин В. з Новоівницького та повідомив про те, що з його автомобіля зник мобільний телефон «NOKIA» А-6555. Перевірку проводять дільничні інспектори міліції.
7.02.2009 року до Андрушівського РВ УМВС України в Житомирській області звернувся громадянин 3. з м. Андрушівка та повідомив про те, що невідомі особи викрали огорожу з оцинкованої сітки “рябиця”. Перевірку проводять дільничні інспектори міліції.
8.02.2009 року дільничними інспекторами міліції в с. Стара Котельня при огляді господарства громадянина Ш. було виявлено подріблену рослинну масу зеленого кольору схожу на наркотичну сировину - «конабис». Перевірку проводять дільничні інспектори міліції.
Новини Андрушівщини
6.02.2009 року до райвідділу міліції надійшло телефонне повідомлення від громадянина С. з с. Великі Мошківці про те, що невідома особа в ніч з 5 на 6 лютого 2009 року викрала з будинку громадянки Т. три мішки цукру. Перевірку проводять працівники сектору дізнання міліції.
6.02.2009 року до РВ УМВС звернувся громадянин В. з Новоівницького та повідомив про те, що з його автомобіля зник мобільний телефон «NOKIA» А-6555. Перевірку проводять дільничні інспектори міліції.
7.02.2009 року до Андрушівського РВ УМВС України в Житомирській області звернувся громадянин 3. з м. Андрушівка та повідомив про те, що невідомі особи викрали огорожу з оцинкованої сітки “рябиця”. Перевірку проводять дільничні інспектори міліції.
8.02.2009 року дільничними інспекторами міліції в с. Стара Котельня при огляді господарства громадянина Ш. було виявлено подріблену рослинну масу зеленого кольору схожу на наркотичну сировину - «конабис». Перевірку проводять дільничні інспектори міліції.
Новини Андрушівщини
Привітання з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав
15 лютого 1989 року радянські війська були виведені з території Афганістану. До мирного життя поверталися не за роками змужнілі, посивілі чоловіки, брати, сини, онуки, позаду яких залишалися жорстокі будні десятирічної війни, а попереду - адаптація до мирного життя.
Десять років українські родини, чиї сини, брати і батьки брали участь у військових діях, з нетерпінням чекали на цей день. Однак не для всіх він прийшов радісним і щасливим. Тисячі співвітчизників, серед яких і наші земляки, так і не повернулися до рідної домівки. А скільком війна скалічила життя!
В нашому районі проживає 53 воїни-афганці, 61 учасник бойових дій, які чесно виконували свій військовий обов’язок на Кубі, в Сирії, Єгипті, Чехословаччині, Югославії та інших країнах світу.
...Більшість з колишніх воїнів-інтернаціоналістів і сьогодні в строю - мирною працею продовжує вірно служити Батьківщині.
Ми схиляємо голови перед світлою пам’ятю загиблих. А всім, хто пройшов через горнила жорстоких воєн, бажаємо міцного здоров’я, сили духу, родинного щастя та благополуччя.
Нехай завжди над всіма нами буде мирне небо.
К. І. КУРСОН,
голова районної державної адмiнiстрацiї.
В. Б. ШПАКІВСЬКИЙ, голова районної ради.
Новини Андрушівщини
Десять років українські родини, чиї сини, брати і батьки брали участь у військових діях, з нетерпінням чекали на цей день. Однак не для всіх він прийшов радісним і щасливим. Тисячі співвітчизників, серед яких і наші земляки, так і не повернулися до рідної домівки. А скільком війна скалічила життя!
В нашому районі проживає 53 воїни-афганці, 61 учасник бойових дій, які чесно виконували свій військовий обов’язок на Кубі, в Сирії, Єгипті, Чехословаччині, Югославії та інших країнах світу.
...Більшість з колишніх воїнів-інтернаціоналістів і сьогодні в строю - мирною працею продовжує вірно служити Батьківщині.
Ми схиляємо голови перед світлою пам’ятю загиблих. А всім, хто пройшов через горнила жорстоких воєн, бажаємо міцного здоров’я, сили духу, родинного щастя та благополуччя.
Нехай завжди над всіма нами буде мирне небо.
К. І. КУРСОН,
голова районної державної адмiнiстрацiї.
В. Б. ШПАКІВСЬКИЙ, голова районної ради.
Новини Андрушівщини
Президент України нагородив орденом "За Мужність" голову Андрушівської районної спілки воїнів-інтернаціоналістів
За вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху, мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового обов`язку, вирішення питань соціального захисту та реабілітації ветеранів війни, патріотичне виховання молоді та з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і Дня захисника Вітчизни Президент України Віктор Ющенко нагородив орденом "За Мужність" III ступеня Шикіра Василя Яковича – голову Андрушівської районної спілки воїнів-інтернаціоналістів.
ДОВІДКОВО: Указ Президента України від 06.02.09 № 74/ 2009 "Про відзначення державними нагородами України".
ДОВІДКОВО: Указ Президента України від 06.02.09 № 74/ 2009 "Про відзначення державними нагородами України".
Патріотами не народжуються
В Городківській ЗОШ І-ІІІ ст. пройшло ток-шоу “Я так думаю” на тему “Як ти розумієш поняття “патріот”?”
“27 грудня 1979 року були введені десантні війська Радянського Союзу в Афганістан, а 15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Амудар’ю, генерал Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військових афганської війни. 10 років! Чи не забагато? Дорогою ціною розплачувалися наші юнаки за все. А ціною було - життя”, - схвильовано розповідав Сергій Євгенович Ткачук, колишній воїн-афганець, вчитель нашої школи, який був шанованим гостем цього заходу.
Він називав друзів-побратимів, які загинули в Афгані, померли від ран вже після закінчення там війни. Хвилиною мовчання вшанували учні пам’ять нашого випускника - Станіслава Томчука, який повернувся додому в чорній цинковій домовині, і всіх, хто поліг на полі бою.
Воїни-афганці... Хто вони? Тепер ми називаємо цю війну помилковою... Учні сперечалися, відстовали свою точку зору, але з повагою називали Сергія Євгеновича та його побратимів героями, воїнами-миротворцями, ветеранами, котрі здійснили подвиг - вчинок, який вимагає подолання труднощів, граничного напруження волі і сил, а за своїми наслідками має надзвичайно важливе значення.
Патріотами не народжуються. Ними стають в процесі виховання, становлення особистості.
Галина Щербакова,
педагог-організатор
Новини Андрушівщини
“27 грудня 1979 року були введені десантні війська Радянського Союзу в Афганістан, а 15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Амудар’ю, генерал Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військових афганської війни. 10 років! Чи не забагато? Дорогою ціною розплачувалися наші юнаки за все. А ціною було - життя”, - схвильовано розповідав Сергій Євгенович Ткачук, колишній воїн-афганець, вчитель нашої школи, який був шанованим гостем цього заходу.
Він називав друзів-побратимів, які загинули в Афгані, померли від ран вже після закінчення там війни. Хвилиною мовчання вшанували учні пам’ять нашого випускника - Станіслава Томчука, який повернувся додому в чорній цинковій домовині, і всіх, хто поліг на полі бою.
Воїни-афганці... Хто вони? Тепер ми називаємо цю війну помилковою... Учні сперечалися, відстовали свою точку зору, але з повагою називали Сергія Євгеновича та його побратимів героями, воїнами-миротворцями, ветеранами, котрі здійснили подвиг - вчинок, який вимагає подолання труднощів, граничного напруження волі і сил, а за своїми наслідками має надзвичайно важливе значення.
Патріотами не народжуються. Ними стають в процесі виховання, становлення особистості.
Галина Щербакова,
педагог-організатор
Новини Андрушівщини
Подарували вогник надії
Діти народжуються на світ для радості. Але часом природа обділяє їх найціннішим - здоров’ям. І тоді горе оселяється в родинах, гнітить батьківські серця, їм здається, що вони залишилися наодинці зі своєю бідою. Але світ, як кажуть, не без добрих людей. Є такі, для яких добро й милосердя стали життєвою потребою - це адвентистське агентство допомоги та розвитку в Україні, яке очолює В. П. Гануліч. Його представники обігріли увагою, теплом своїх сердець дітей-інвалідів, котрі проживають в Червоному, Крилівці, Малих та Великих Мошківцях, більшість яких входить до Червоненської організації молодих людей з функціональними обмеженнями «Повір у себе».
Гості завітали до діток не з порожніми руками - вручили їм подарунки, в яких був одяг, іграшки, навіть мобільні телефони. Звісно, батьки були вдячні, що з ними розділили їх біль і проблеми, а в діток промінчики радості засвітилися в очах, бо ніхто їм не дарував ще таких подарунків, а головне - в їх сердечках зародилися іскорки надії і любові до життя. Додавало впевненості й те, що їхньою долею цікавляться, вони можуть розраховувати на підтримку. А тому тепло й зворушливо посміхалися діти і пастору церкви адвентистів сьомого дня м. Андрушівка В. А. Горянському, спеціалісту відділу в справах сім’ї молоді та спорту райдержадміністрації Н. О. Пінчуковій, керівнику Червоненської філії центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді О. В. Чепурній, голові Червоненської організації молодих людей з функціональними обмеженнями «Повір у себе» Ю. В. Нагребельній, коли ті вручали їм подарунки.
А батьки дякували цим людям за високу гуманність, доброту й милосердя та зичили їм світлої долі.
За дорученням батьків
Василь Гребенюк
Новини Андрушівщини
Гості завітали до діток не з порожніми руками - вручили їм подарунки, в яких був одяг, іграшки, навіть мобільні телефони. Звісно, батьки були вдячні, що з ними розділили їх біль і проблеми, а в діток промінчики радості засвітилися в очах, бо ніхто їм не дарував ще таких подарунків, а головне - в їх сердечках зародилися іскорки надії і любові до життя. Додавало впевненості й те, що їхньою долею цікавляться, вони можуть розраховувати на підтримку. А тому тепло й зворушливо посміхалися діти і пастору церкви адвентистів сьомого дня м. Андрушівка В. А. Горянському, спеціалісту відділу в справах сім’ї молоді та спорту райдержадміністрації Н. О. Пінчуковій, керівнику Червоненської філії центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді О. В. Чепурній, голові Червоненської організації молодих людей з функціональними обмеженнями «Повір у себе» Ю. В. Нагребельній, коли ті вручали їм подарунки.
А батьки дякували цим людям за високу гуманність, доброту й милосердя та зичили їм світлої долі.
За дорученням батьків
Василь Гребенюк
Новини Андрушівщини
Підписатися на:
Дописи (Atom)