День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря як велике державне свято - День Соборності України. А в розмаї жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України. З нагоди Дня Соборності голова районної ради О. В. Мельник, зав. сектором по зв’язках з громадськістю райдержадміністрації В. І. Горкун, керівник СФГ ім. Шевченка П. М. Рудюк поклали квіти до погруддя Тараса Шевченка - великого сина українського народу, чиї життя і творчість були віддані справі боротьби за незалежність матінки України. Територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. І ми повинні оберігати все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, повсякчас пам’ятати про незліченні жертви, принесені на вівтар незалежності, соборності, державності. Кожен з нас має зробити все, щоб день прийдешній приніс світле почуття радості від усвідомлення власної причетності до розбудови наших сіл, міста, району, області та усієї України.
Марія ОЛЕКСЮК
понеділок, 24 січня 2011 р.
вівторок, 18 січня 2011 р.
На Житомирщині триває масовий "мобільний гоп-стоп"
18 січня о 00:05 год. до Андрушівського райвідділу міліції надійшло повідомлення від 18-річного жителя смт Червоного про те, що щойно на вулиці троє невідомих його пограбували, відібравши мобільний телефон «Нокіа 1800» вартістю 400 гривень.
Працівники карного розшуку за підозрою у скоєнні злочину оперативно затримали двох жителів с. Кукільні Бердичівського району та односельця потерпілого, в яких викрадений телефон вилучено.
ВЗГ УМВС України в Житомирській області
Працівники карного розшуку за підозрою у скоєнні злочину оперативно затримали двох жителів с. Кукільні Бердичівського району та односельця потерпілого, в яких викрадений телефон вилучено.
ВЗГ УМВС України в Житомирській області
субота, 8 січня 2011 р.
Гардишівка - історія та сьогодення
Гардишівка розміщена на 50 градусів північної широти і 29 градусів східної довготи, на правій стороні течії річки Гуйви, притоки Тетерева. Походження села Гардишівка, за переказами, зв’язане з прізвищем першого поселенця – лісника Гардаша. На місці, де розташоване село, був ліс. Хоч селище виросло, в основному, за роки Радянської влади, воно має свою багатовікову історію. Ще в сиву давнину на березі річки Гуйви ( Гунви) жили люди. Росли в лісі великі дуби віком понад 200 років. Із розповідей старожилів на початку ХХ ст.. в лісі було знайдено молотки та сокири з каменю. В лісі водились бурі ведмеді, вовки, кабани, козулі та інші звірі. Тут же була велика ловча яма, яку називали «вовчою ямою», з часом вона осунулась і залишилась невелика улоговина, яку засипали сміттям. В 1941 році дуби були зрізані німецькими військами і вивезені в Німеччину. Під час нападу татарів на поселенців міст, який проходив через річку Гуйву обсмолили смолою в суміші із клоччям, і коли татари рушили на міст поселенці навпроти пустили коня з підпаленою смолою. Міст загорівся – татари потонули. По сьогоднішній день це місце називається «Татарський брод». Коли будували новий міст, було знайдено кольчуги.
В селі в 1861 році на підвищенні були побудовані цегельні будівлі, криті жестю, конюшня, корівник, вагова, довге дерев»яне зерносховище, продуктова комора. З приходу на господарство були побудовані жилі приміщення, одне з них збереглося до 1960 року і використовувалось, як клуб. Землями села Гардишівка володів граф Йосип Святославович Бержинський, який жорстоко експлуатував селян. В 1851 році було збудовано гуральню, яка належала Бержинським, а після 1869 року – Терещенку. Управлячим Терещенка був пан, якого всі називали «Синій», тому що він ходив у синьому костюмі. Влітку 1905 року селяни дізналися про революцію в Петербурзі. Коли управляючий поміщика заборонив селянам випасати на олоці худобу і засіяв її зерновими рослинами, то селяни заганяли худобу на панські посіви. В селі відбувалися часті протести селян проти поміщиків, які точилися до Жовтневої революції. До господарської садиби була грунтова дорога, обкопана канавою і обсаджена липами. Стояло два колодязя: один до водопою тварин, другий – біля жилих приміщень. В 1911 році, під час жнив, в селі сталася велика пожежа, половина населення потерпіла від пожежі. На той період в Гардишівці нараховувалось до 80 дворів із населенням 420-450 осіб. Після 1911 року село почало відбудовуватись, щороку з»являлися нові будівлі, кількість населення збільшувалась. В 1917 році діяла трьохкласна церковно-приходська школа, в якій був вчитель-батюшка з освітою, вимогливий і строгий. За навчання потрібно було платити 3 крб. на місяць, або одробляти на відповідних роботах. До 1930 року на полі з межами полів села Стара Котельня на горбу був Гриньків хутір, в якому мешкала сім»я Яремчуків. На границі з Волицею –урочище Шкурупійка, був хутір Кирилюків. Пізніше ці хуторяни переселились в село. Голодомор 1932-1933 років не обійшов і Гардишівку. Багато людей рятував спиртзавод та торфорозробка, яка була розміщена на берегах річки Гуйви. Торфодобуванню потрібна була робоча сила. Біля торфо-машини працювали люди з лопатами, які на дошках приймали торфові брикети, котрі на вагонках відправляли для сушки, потім складали в п»яшки, із п»яшки – в кагати, аж потім грузили на підводи і відправляли до спиртзаводу. Люди одержували по 400 – 500 грамів хліба і «баланду», а працюючим на спиртзаводі вдавалось брати меляс додому , змішуючи з висівками і бур»янами, пекли «мелясовники». В 1924 році в селі була створена комсомольська організація. Активними членами її були Прищепа мАрко Николимович, Римар Петро Степанович, Вінцеславський Володимир Йосипович та інші. 1929 року було створено колгосп «Серп і молот», головою було обрано Римара Степана Семеновича. В 1959 році пройшло укрупнення колгоспу з селом Андрушівкою і названо іменем Шевченка. Під час Великої Вітчизняної війни гітлерівські загарбники зруйнували колгосп, по-звірячому розправлялися з населенням. Весною 1942 року гітлерівці розстріляли в лісі чотирьох комуністів. Багато молоді було вивезено на каторжні роботи в Німеччину. Після війни зруйноване господарство було повністю відбудовано. В колгоспі було збудовано новий свинарник. Побудовано два приміщення для школи та багато житлових будинків. В післявоєнні роки в колгоспі був запроваджений стахановський рух, активними учасниками якого були Климчук Настя, Шиманська Устина, Березова Тетяна, Крижанівська Ольга, Климчук Ганна та інші. Все село було електрифіковано та проведено радіо. 1958 рік. В колгоспі вирощуються такі основні культури: пшениця, цукрові буряки, картопля, овочі, кукурудза. Основним видом продуктивної худоби є рогата худоба – 50 голів і коні – 6 голів. Колгосп має: тракторів фізичних – 9 шт. зернових комбайнів – 1 шт. силосозбиральних комбайнів – 2 шт. кукурудзозбиральних комбайнів – 1 шт. В селі є восьмирічна загальноосвітня школа, в якій навчається 214 учнів; фельдшерський пункт, де працює один робітник; є клуб, бібліотека сільська і шкільна. В сільській бібліотеці нараховується 5 тисяч книг, 600 читачів. При школі є профспілкова організація вчителів та техпрацівників в кількості – 18 членів. В селі є сільмаг та обмінний пункт (хлібний). Гардишівка розташована у вигідному географічному положенні. За роки Радянської влади прокладено шосейну дорогу, біля села проходить залізнична магістраль, є грунтові дороги, протікає річка Гуйва. В березні 1975 року Гардишівка входить до складу Андрушівки. Населення – 1000 чоловік. Є Андрушівська загальноосвітня школа І – ІІ ступенів, де навчається 110 дітей, три продовольчих магазини, бібліотека з фондом 8 тисяч книг, читачів – 520.
В селі в 1861 році на підвищенні були побудовані цегельні будівлі, криті жестю, конюшня, корівник, вагова, довге дерев»яне зерносховище, продуктова комора. З приходу на господарство були побудовані жилі приміщення, одне з них збереглося до 1960 року і використовувалось, як клуб. Землями села Гардишівка володів граф Йосип Святославович Бержинський, який жорстоко експлуатував селян. В 1851 році було збудовано гуральню, яка належала Бержинським, а після 1869 року – Терещенку. Управлячим Терещенка був пан, якого всі називали «Синій», тому що він ходив у синьому костюмі. Влітку 1905 року селяни дізналися про революцію в Петербурзі. Коли управляючий поміщика заборонив селянам випасати на олоці худобу і засіяв її зерновими рослинами, то селяни заганяли худобу на панські посіви. В селі відбувалися часті протести селян проти поміщиків, які точилися до Жовтневої революції. До господарської садиби була грунтова дорога, обкопана канавою і обсаджена липами. Стояло два колодязя: один до водопою тварин, другий – біля жилих приміщень. В 1911 році, під час жнив, в селі сталася велика пожежа, половина населення потерпіла від пожежі. На той період в Гардишівці нараховувалось до 80 дворів із населенням 420-450 осіб. Після 1911 року село почало відбудовуватись, щороку з»являлися нові будівлі, кількість населення збільшувалась. В 1917 році діяла трьохкласна церковно-приходська школа, в якій був вчитель-батюшка з освітою, вимогливий і строгий. За навчання потрібно було платити 3 крб. на місяць, або одробляти на відповідних роботах. До 1930 року на полі з межами полів села Стара Котельня на горбу був Гриньків хутір, в якому мешкала сім»я Яремчуків. На границі з Волицею –урочище Шкурупійка, був хутір Кирилюків. Пізніше ці хуторяни переселились в село. Голодомор 1932-1933 років не обійшов і Гардишівку. Багато людей рятував спиртзавод та торфорозробка, яка була розміщена на берегах річки Гуйви. Торфодобуванню потрібна була робоча сила. Біля торфо-машини працювали люди з лопатами, які на дошках приймали торфові брикети, котрі на вагонках відправляли для сушки, потім складали в п»яшки, із п»яшки – в кагати, аж потім грузили на підводи і відправляли до спиртзаводу. Люди одержували по 400 – 500 грамів хліба і «баланду», а працюючим на спиртзаводі вдавалось брати меляс додому , змішуючи з висівками і бур»янами, пекли «мелясовники». В 1924 році в селі була створена комсомольська організація. Активними членами її були Прищепа мАрко Николимович, Римар Петро Степанович, Вінцеславський Володимир Йосипович та інші. 1929 року було створено колгосп «Серп і молот», головою було обрано Римара Степана Семеновича. В 1959 році пройшло укрупнення колгоспу з селом Андрушівкою і названо іменем Шевченка. Під час Великої Вітчизняної війни гітлерівські загарбники зруйнували колгосп, по-звірячому розправлялися з населенням. Весною 1942 року гітлерівці розстріляли в лісі чотирьох комуністів. Багато молоді було вивезено на каторжні роботи в Німеччину. Після війни зруйноване господарство було повністю відбудовано. В колгоспі було збудовано новий свинарник. Побудовано два приміщення для школи та багато житлових будинків. В післявоєнні роки в колгоспі був запроваджений стахановський рух, активними учасниками якого були Климчук Настя, Шиманська Устина, Березова Тетяна, Крижанівська Ольга, Климчук Ганна та інші. Все село було електрифіковано та проведено радіо. 1958 рік. В колгоспі вирощуються такі основні культури: пшениця, цукрові буряки, картопля, овочі, кукурудза. Основним видом продуктивної худоби є рогата худоба – 50 голів і коні – 6 голів. Колгосп має: тракторів фізичних – 9 шт. зернових комбайнів – 1 шт. силосозбиральних комбайнів – 2 шт. кукурудзозбиральних комбайнів – 1 шт. В селі є восьмирічна загальноосвітня школа, в якій навчається 214 учнів; фельдшерський пункт, де працює один робітник; є клуб, бібліотека сільська і шкільна. В сільській бібліотеці нараховується 5 тисяч книг, 600 читачів. При школі є профспілкова організація вчителів та техпрацівників в кількості – 18 членів. В селі є сільмаг та обмінний пункт (хлібний). Гардишівка розташована у вигідному географічному положенні. За роки Радянської влади прокладено шосейну дорогу, біля села проходить залізнична магістраль, є грунтові дороги, протікає річка Гуйва. В березні 1975 року Гардишівка входить до складу Андрушівки. Населення – 1000 чоловік. Є Андрушівська загальноосвітня школа І – ІІ ступенів, де навчається 110 дітей, три продовольчих магазини, бібліотека з фондом 8 тисяч книг, читачів – 520.
пʼятниця, 10 грудня 2010 р.
Мобільна версія сайту про Андрушівку
До нас неодноразово звертались наші земляки, в основному ті, хто виїхав з м.Андрушівки і проживає у великих містах України, Росії та Європи, з проханням зробити версію сайту для мобільних телефонів. Спеціально для цього, на базі нового програмного забезпечення, була зроблена версія сайту про Андрушівку для мобільних телефонів. Основна робота - це була необхідність адаптації під різні моделі мобільних телефонів.
Тестування мобільної версії сайту проводилось на слідуючих типах мобільних телефонів:
- iPhone 2G, iPhone 3G, iPhone 3GS, iPhone 4;
- Смартфони Nokia на базі операційної системи Symbian Series 60;
- Смартфони на базі операційної системи Android;
- Смартфони на базі операційних систем Windows Mobile 5.0, Windows Mobile 6.0, Windows Phone 7.
Ми вдячні всім тим, хто прийняв участь в тестуванні.
Мобільная версія сайту про Андрушівку має тільки модуль статей основного сайту та фотографій, які стосуються цих статей. Ми не розміщували інші модулі у мобільній версії, щоб знизити навантаження на трафік абонента, бо більшість відвідувачів використовують мобільний Інтернет з помегабайтною оплатою, який нажаль є недешевим.
Ваші пропозиції стосовно мобільної версії ви можете завжди надсилати нам.
Адреса мобільної версії сайту http://m.andrushivka.eu.org
Тестування мобільної версії сайту проводилось на слідуючих типах мобільних телефонів:
- iPhone 2G, iPhone 3G, iPhone 3GS, iPhone 4;
- Смартфони Nokia на базі операційної системи Symbian Series 60;
- Смартфони на базі операційної системи Android;
- Смартфони на базі операційних систем Windows Mobile 5.0, Windows Mobile 6.0, Windows Phone 7.
Ми вдячні всім тим, хто прийняв участь в тестуванні.
Мобільная версія сайту про Андрушівку має тільки модуль статей основного сайту та фотографій, які стосуються цих статей. Ми не розміщували інші модулі у мобільній версії, щоб знизити навантаження на трафік абонента, бо більшість відвідувачів використовують мобільний Інтернет з помегабайтною оплатою, який нажаль є недешевим.
Ваші пропозиції стосовно мобільної версії ви можете завжди надсилати нам.
Адреса мобільної версії сайту http://m.andrushivka.eu.org
понеділок, 6 грудня 2010 р.
Відео відкриття котельні в Андрушівській центральній районній лікарні
В Андрушівській центральній районній лікарні відбулося урочисте відкриття газової котельні після реконструкції та реанімаційного відділення. На ці заходи витрачено понад два мільйони гривень. До реконструкції котельні і придбання нового газового обладнання тепло районна лікарня отримувала від роботи старих білоруських газових котлів, яким по 20 років. Щороку котельню доводилося зупиняти, навіть під час опалювального сезону й ремонтувати котли, які не витримуючи тиску тріскалися й виходили з ладу.
середа, 1 грудня 2010 р.
Історія села Антопіль
У селі в 1923 році діяло сільське споживче товариство та у 1924 році – сільськогосподарське кредитне товариство. Перший колгосп в селі було організовано в 1929 році, нараховувалось в ньому 16 членів. В даний час на території села знаходиться два сільськогосподарські підприємства Під час Голодомору 1932 – 1933 років в селі померло 166 чоловік, в більшості діти та люди старшого віку. На сільському цвинтарі насипано велику братську могилу для вшанування померлих від голоду односельчан . Серед репресованих жителів села був Бугрим Микола Данилович, 1885 року народження. Письменний, диякон. Був заарештований 9 вересня 1937 року і осуджений трійкою при УНКВС по Київській обл..за ст.. 54-10 КК УРСР. від 11 вересня 1937 року ув’язнений до ВТТ на 10 років. Реабілітований у 1989 році. В 1941 році в селі нараховувалось 1224 жителі та 302 двори. Антопіль було окуповано німецько – фашистською ордою 17 липня 1941 року. 18 молодих, гарних та здорових дівчат та хлопців було відправлено на каторжні роботи до Німеччини. Закатовано та розстріляно під час війни у селі 55 чоловік. Село було звільнене від німецької окупації 28 грудня 1943 року. Радянські війська наступали з боку Андрушівки і рухались в сторону Глинівець. На території села, на кладовищі є могила воїнів – визволителів, в якій захоронено 119 чоловік. На цьому місці встановлено в 1959 році пам’ятник радянським воїнам, (10 офіцерів і 109 - сержантів та рядових), які загинули при визволенні села. В 1989 році відбулась його реконструкція. Інший пам’ятний знак встановлено у 1990 році в центрі села, біля школи 102 воїнам – односельцям, які не повернулись з війни. В селі працює будинок культури, сільська бібліотека, фонд якої складає 7500 примірників. При будинку культури діє музейна кімната історії рідного села, якою керує Устич Петро Володимирович. Народне училище (школа) існує з 1880 року, яке реорганізовано було у однокласну церковно-приходську школу. У школі зараз навчається 68 учнів, педколектив складається з 12 вчителів .Гордістю педагогічного колективу є засновник учительської династії Муравський Людвіг Йосипович, який більше 53 років пропрацював у сільській школі вчителем та директором і багато доклав зусиль до процвітання свого села. З давніх давен люди цінують подвиги ратні та трудові. Жителі села з гордістю називають імена славних орденоносців – односельців: Бугрима Миколу Мусійовича, Добровінського Станіслава Антоновича, Сидоренко Галини Карпівни. Українська православна церква Хрестовоздвиженська, побудована в 1841 році (1 грудня) на кошти прихожан та поміщика Л. Невмержицького була дерев’яною з такою ж дзвіницею і знаходилась на цвинтарі. У 1898 перетворена в церкву приписну до Котельнянської парафії. Зруйнована у 1938 році. Але у 2000 році за рішенням загальних зборів села вона почала працювати в новому приміщенні. Площа земель в адмінмежах Антопільської сільської ради - 1958 га.
Спасибі Вам за працю!
21 листопада всі трудівники села відзначатимуть своє професійне свято - День працівників сільського господарства. Аграрне виробництво займає чільне місце в економіці району. Адже його частка у валовій продукції по району становить 60 %.
Щорічно напружено і нелегко для селян даються здобутки. Причини, які негативно впливають на економіку села, мабуть, не слід повторювати - вони відомі. Це диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію, недостатня підтримка аграріїв з боку держави, інші чинники. Однак, не дивлячись на всі незгоди, люди вирощують хліб, виробляють молоко та м’ясо. Долаючи негаразди, галузь все ж має певні здобутки. Сільськогосподарськими підприємствами вирощено по 29 цнт. зернових культур з гектара, валовий збір склав більше 50-ти тисяч тонн зерна. Найвищого врожаю досягнуто у приватному підприємстві „Імпак” (директор Маліновський С. В.) - понад 36 центнерів з гектара. Більш як по 30 центнерів на гектарі вродили зернові у ПОСП „Надія”, ДП „Оранта” с.Зарубинці. Що стосується нашої головної технічної культури - цукрових буряків, то по господарствах збільшено їх валове виробництво майже вдвічі. Прогнозується отримати ще 35 тисяч тонн зерна кукурудзи. Господарства району практично завершили її збирання на площі 7190 га. Середня врожайність становить 60 центнерів з гектара, а найбільший валовий збір кукурудзи у ТОВ "Укр Агро РТ” - понад 16 тисяч тонн. Вже декілька років агроформування району почали вирощувати нетрадиційні для наших умов культури - соняшник та сою. Непогано вродив соняшник у товариствах " Укр Агро РТ” та "Добробуті”, де зібрали його по 21,0 та 18,6 ц/ га відповідно. По 20.0 ц сої зібрали з кожного гектара у ПАТ "Андрушівське” та ПОСП "Іванківське”. А у ПОСП "Надія” врожай ще вищий - по 27.0 ц/га. Дані факти ще раз підтверджують, що і в нинішніх умовах можна досягти добрих результатів, якщо на своєму місці керівники та спеціалісти, якщо в трудових колективах панує по-справжньому ділова атмосфера. Не дивлячись на те,що погодні умови протягом серпня-вересня були не зовсім сприятливі для посіву озимини, все ж господарства змогли засіяти майже 10 тис. гектарів. З них озимі зернові становлять 8 тис.га, а озимого ріпаку маємо 2036 гектарів. В даний час посіви знаходяться в задовільному стані. З певними позитивними показниками в роботі підійшли до свята працівники тваринницької галузі. Завдяки самовідданій праці, підвищенню рівня організаторської роботи в цілому по сільгосппідприємствах значно зросла прдуктивність худоби, збільшилося валове виробництво тваринницької продукції. Зросла чисельність поголів’я ВРХ на 22 %, в тому числі корів молочного стада - на 31%. Стабілізувалася чисельність свинопоголів’я. Продуктивність молочного стада за 10 місяців складає 2750 кг, що більше проти минулого року на 309 кг. Вироблено 5133 тонни молока, 4420 цнт. м’яса, 12,2 млн. штук яєць. Це більше минулорічного на 67%, 51%, 8% відповідно. Високих темпів у розвитку тваринницької галузі набрали у ТОВ "Аларіт Трейд” с. Івниця, де керівник Чуприна Андрій Михайлович. В господарство завезено високопродуктивне племінне молочне стадо. Зараз там мають 1397 голів великої рогатої худоби, 547 корів. Надій на корову становить 4206 кг. У СФГ „ Шателюк”, де керівником Шателюк Іван Іванович, до кінця року планують досягнути п’ятитисячного рубежу. Непоганих результатів добиваються у СТОВ „Хлібороб”, де керівник Юянець Петро Володимирович; у СТОВ „Старокотельнянське”, керівник Срібний Борис Романович; у СТОВ "Добробут”, керівник Клименко Володимир Борисович. З року в рік тут утримується велика кількість худоби, в тому числі і поголів’я дійного стада, виробляється значний відсоток тваринницької продукції. Стабільних результатів досягають на птахофабриці ПОСП „Надія”, керівник Семенюк Василь Іванович, головний зоотехнік Школьний Сергій Володимирович, де отримують щорічно по 14-15 млн.штук яєць, вирощують близько 1000 цнт.м’яса птиці і річна продуктивність становить 285-300 шт. яєць на курку-несучку. І все ж економічний стан господарств залишається складним. Тільки вісім з них закінчать рік із прибутками. У дев’яти сільгосппідприємствах буде прибутковим рослинництво, у шести - тваринництво. Загальна сума прибутків становитиме 2,9 млн. грн., при цьому рівень рентабельності складе близько трьох відсотків.Зарплата працівникам агроформувань виплачується вчасно. За 10 місяців поточного року власникам земельних та майнових паїв виплачено 14,3 млн. грн. орендної плати, що становить 80%. Стовідсотково розрахувалися ПП "Імпак”, ПОСП "Іванківське” і ТОВ СП "Спіка”. В переддень свята хочеться висловити найщиріші слова вдячності тим, хто своєю працею робить посильний внесок у вирішення нелегких завдань, що стоять перед трудівниками села. Дякуємо за самовіддану працю директорам СТОВ „Старокотельнянське” Срібному Б. Р., СТОВ "Хлібороб” Юянцю П. В., СТОВ "Добробут” Клименку В. Б. директору ПП „Імпак” Маліновському С. В., директору ПОСП "Надія” Семенюку В. І., головному агроному ТОВ "Укр АгроРТ” Маркевичу В. М., головному інженеру ПОСП „Надія” Прунчаку С. М., головному зоотехніку ПП "Яромир” Дзядевич З. В., доярці Ткачук В. А. із Ст. Котельні, доглядачці ВРХ Оселедчук В. Ф. із Степка, механізатору Цимб -ровичу О. К. із Волиці та багатьом іншим, що примножують трудову славу нашого району. Гідно трудяться фермери Ткаченки , Семенюк П. І. з Андрушівки, Колодніцький В. Л. із Забари, Басюк М. В. із Гальчина, Ковбаса В. О. із Ярешок. Дорогі трудівники села! В переддень свята щирі слова шани адресуються хліборобам, механізаторам, тваринникам, організаторам агропромислового виробництва району. Ваша робота нелегка, але дуже важлива. Адже Україна живе і працює завдяки невтомним трудівникам, які постійно дбають про землю. Нехай Ваша віддана праця і надалі служить на користь державі, на благо України. Бажаємо радості, успіхів у праці, міцного здоров’я і людського щастя вам і вашим родинам. Нехай щедро родять ниви, хай над ними буде мирне небо, завжди світить сонце, а в кожному домі панують добро та злагода.
Зі святом Вас!
Олександр Гайдабас,
начальник управління агропромислового розвитку
Щорічно напружено і нелегко для селян даються здобутки. Причини, які негативно впливають на економіку села, мабуть, не слід повторювати - вони відомі. Це диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію, недостатня підтримка аграріїв з боку держави, інші чинники. Однак, не дивлячись на всі незгоди, люди вирощують хліб, виробляють молоко та м’ясо. Долаючи негаразди, галузь все ж має певні здобутки. Сільськогосподарськими підприємствами вирощено по 29 цнт. зернових культур з гектара, валовий збір склав більше 50-ти тисяч тонн зерна. Найвищого врожаю досягнуто у приватному підприємстві „Імпак” (директор Маліновський С. В.) - понад 36 центнерів з гектара. Більш як по 30 центнерів на гектарі вродили зернові у ПОСП „Надія”, ДП „Оранта” с.Зарубинці. Що стосується нашої головної технічної культури - цукрових буряків, то по господарствах збільшено їх валове виробництво майже вдвічі. Прогнозується отримати ще 35 тисяч тонн зерна кукурудзи. Господарства району практично завершили її збирання на площі 7190 га. Середня врожайність становить 60 центнерів з гектара, а найбільший валовий збір кукурудзи у ТОВ "Укр Агро РТ” - понад 16 тисяч тонн. Вже декілька років агроформування району почали вирощувати нетрадиційні для наших умов культури - соняшник та сою. Непогано вродив соняшник у товариствах " Укр Агро РТ” та "Добробуті”, де зібрали його по 21,0 та 18,6 ц/ га відповідно. По 20.0 ц сої зібрали з кожного гектара у ПАТ "Андрушівське” та ПОСП "Іванківське”. А у ПОСП "Надія” врожай ще вищий - по 27.0 ц/га. Дані факти ще раз підтверджують, що і в нинішніх умовах можна досягти добрих результатів, якщо на своєму місці керівники та спеціалісти, якщо в трудових колективах панує по-справжньому ділова атмосфера. Не дивлячись на те,що погодні умови протягом серпня-вересня були не зовсім сприятливі для посіву озимини, все ж господарства змогли засіяти майже 10 тис. гектарів. З них озимі зернові становлять 8 тис.га, а озимого ріпаку маємо 2036 гектарів. В даний час посіви знаходяться в задовільному стані. З певними позитивними показниками в роботі підійшли до свята працівники тваринницької галузі. Завдяки самовідданій праці, підвищенню рівня організаторської роботи в цілому по сільгосппідприємствах значно зросла прдуктивність худоби, збільшилося валове виробництво тваринницької продукції. Зросла чисельність поголів’я ВРХ на 22 %, в тому числі корів молочного стада - на 31%. Стабілізувалася чисельність свинопоголів’я. Продуктивність молочного стада за 10 місяців складає 2750 кг, що більше проти минулого року на 309 кг. Вироблено 5133 тонни молока, 4420 цнт. м’яса, 12,2 млн. штук яєць. Це більше минулорічного на 67%, 51%, 8% відповідно. Високих темпів у розвитку тваринницької галузі набрали у ТОВ "Аларіт Трейд” с. Івниця, де керівник Чуприна Андрій Михайлович. В господарство завезено високопродуктивне племінне молочне стадо. Зараз там мають 1397 голів великої рогатої худоби, 547 корів. Надій на корову становить 4206 кг. У СФГ „ Шателюк”, де керівником Шателюк Іван Іванович, до кінця року планують досягнути п’ятитисячного рубежу. Непоганих результатів добиваються у СТОВ „Хлібороб”, де керівник Юянець Петро Володимирович; у СТОВ „Старокотельнянське”, керівник Срібний Борис Романович; у СТОВ "Добробут”, керівник Клименко Володимир Борисович. З року в рік тут утримується велика кількість худоби, в тому числі і поголів’я дійного стада, виробляється значний відсоток тваринницької продукції. Стабільних результатів досягають на птахофабриці ПОСП „Надія”, керівник Семенюк Василь Іванович, головний зоотехнік Школьний Сергій Володимирович, де отримують щорічно по 14-15 млн.штук яєць, вирощують близько 1000 цнт.м’яса птиці і річна продуктивність становить 285-300 шт. яєць на курку-несучку. І все ж економічний стан господарств залишається складним. Тільки вісім з них закінчать рік із прибутками. У дев’яти сільгосппідприємствах буде прибутковим рослинництво, у шести - тваринництво. Загальна сума прибутків становитиме 2,9 млн. грн., при цьому рівень рентабельності складе близько трьох відсотків.Зарплата працівникам агроформувань виплачується вчасно. За 10 місяців поточного року власникам земельних та майнових паїв виплачено 14,3 млн. грн. орендної плати, що становить 80%. Стовідсотково розрахувалися ПП "Імпак”, ПОСП "Іванківське” і ТОВ СП "Спіка”. В переддень свята хочеться висловити найщиріші слова вдячності тим, хто своєю працею робить посильний внесок у вирішення нелегких завдань, що стоять перед трудівниками села. Дякуємо за самовіддану працю директорам СТОВ „Старокотельнянське” Срібному Б. Р., СТОВ "Хлібороб” Юянцю П. В., СТОВ "Добробут” Клименку В. Б. директору ПП „Імпак” Маліновському С. В., директору ПОСП "Надія” Семенюку В. І., головному агроному ТОВ "Укр АгроРТ” Маркевичу В. М., головному інженеру ПОСП „Надія” Прунчаку С. М., головному зоотехніку ПП "Яромир” Дзядевич З. В., доярці Ткачук В. А. із Ст. Котельні, доглядачці ВРХ Оселедчук В. Ф. із Степка, механізатору Цимб -ровичу О. К. із Волиці та багатьом іншим, що примножують трудову славу нашого району. Гідно трудяться фермери Ткаченки , Семенюк П. І. з Андрушівки, Колодніцький В. Л. із Забари, Басюк М. В. із Гальчина, Ковбаса В. О. із Ярешок. Дорогі трудівники села! В переддень свята щирі слова шани адресуються хліборобам, механізаторам, тваринникам, організаторам агропромислового виробництва району. Ваша робота нелегка, але дуже важлива. Адже Україна живе і працює завдяки невтомним трудівникам, які постійно дбають про землю. Нехай Ваша віддана праця і надалі служить на користь державі, на благо України. Бажаємо радості, успіхів у праці, міцного здоров’я і людського щастя вам і вашим родинам. Нехай щедро родять ниви, хай над ними буде мирне небо, завжди світить сонце, а в кожному домі панують добро та злагода.
Зі святом Вас!
Олександр Гайдабас,
начальник управління агропромислового розвитку
Підписатися на:
Дописи (Atom)