Ми турбуємося про вас

9 травня, в честь 65-ої річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні, в парку м. Андрушівка відбулася благодійна акція "Виставка здоров’я”, яку організувала районна організація Товариства Червоного Хреста. Ветерани війни, жителі міста та гості мали можливість дізнатися про вісім важливих принципів здоров’я, а також вирахувати відсоток жиру в організмі, масу тіла, виміряти артеріальний тиск, дізнатися, наскільки міцні та здорові легені, безкоштовно відвідати масажну палатку та вирахувати свій біологічний вік. Висловлюємо щиру подяку керівництву району, волонтерам, прихожанам церкви Християн адвентистів сьомого дня та пастору церкви "Заповіт Ісуса Христа” за допомогу в організації акції. Ми вдячні за спонсорську підтримку, яку надали нам приватні підприємці Ростоцький А. І., Ткаченко Д. В., Шпотаківський Ю. О. Нехай усіх Вас благословить Господь.

Поліна Каленська,
голова районної організації Товариства Червоного Хреста
Новини Андрушівщини

Поклонились доземно живим і полеглим

9 травня в село Степок на урочистий мітинг з нагоди відкриття нового обеліска на братській могилі прибули почесні гості - депутат Верховної Ради України, голова обласної організації Народної партії М. М. Рудченко, голова райдержадміністрації Б. В. Мазур, голова районної ради В. Б. Шпаківський, голова правління ВАТ "ЕК "Житомиробленерго” А. В. Левицький та інші. Почесні гості, сільський голова Н. П. Войцехівська та директор місцевого господарства П. В. Юянець відкрили пам’ятник. Коли навесні стихія зруйнувала обеліск, громада села звернулася за допомогою до М. М. Рудченка. За його сприяння, а також за підтримки приватного підприємця Є. Я. Гринишина, директора СТОВ "Хлібороб” П. В. Юянця, голови районного осередку Народної партії П. С. Роя, генерального директора ТОВ "Новобуд” ЮП В. П. Мельника, начальника райвідділу культури і туризму Г. І. Білецької, директора Степківської ЗОШ І-ІІІ ст. Л. А. Степаненко, директора будинку культури В. М. Каліна було відтворено пам’ятник загиблим воїнам. Сільський голова Н. П. Войцехівська щиро дякувала всім, хто долучився до доброї справи, за плідну співпрацю. Із 65-річчям Великої Перемоги степківчан вітали почесні гості, ветеран-інвалід Великої Вітчизняної війни із Корчмищ П. Г. Кузьмінський, учні місцевої школи, а вчителька-пенсіонерка П. О. Мисник прочитала власний вірш про визволителів села. Народний депутат М. М. Рудченко щиро дякував ветеранам за мужність і героїзм, запевнив, що й надалі надаватиме посильну допомогу сельчанам в реконструкції під’їзної дороги до села. Голова райдержадміністрації Б. В. Мазур висловив вдячність колишнім фронтовикам за відвагу, проявлену в роки Великої Вітчизняної війни, а також за трудовий подвиг при відбудові зруйнованого фашистами господарства, бажав здоров’я і довголіття. Колишніх фронтовиків та всіх присутніх на мітингу вітали піснями працівники районного будинку культури Вадим Гонзецький та Лілія Самплавська. Корзини квітів, вінки, букети яскраво-червоних тюльпанів, як данина пам’яті, лягли до підніжжя обеліска. Хвилюючим і незабутнім був момент, коли сільські жінки за християнським звичаєм настелили братську могилу воїнів-визволителів, поклали туди калач, печиво та цукерки. На мітингу грав духовий оркестр, сільський голова зачитала імена загиблих степківчан, а присутні хвилиною мовчання вшанували їх пам’ять. Біля нового обеліска та могили загиблих визволителів на згадку сфотографувалися депутат Верховної Ради України М. М. Рудченко, керівники району, села та ветерани.

Марія Кобилянська
Новини Андрушівщини

Вітання визволителям Андрушівщини

Учні першої міської школи свято бережуть пам’ять про воїнів-визволителів, які в 1943-ому прогнали ненависного ворога з рідної землі. Головний удар в наступальних операціях взяли на себе бійці 11-го Гвардійського танкового корпусу. Раді ветеранів цього військового з’єднання діти надіслали вітання.

Дорогие ветераны 11 Гвардейского танкового корпуса! 65 лет как отгремели последние залпы Великой Отечественной войны. Сегодня мы снова и снова с чистым сердцем и светлой памятью возвращаемся к той незабываемой весне 45-го года, к ее вечным героям. Через тяжелые бои, миллионьї человеческих жертв пришла к нам Великая Победа. Не перечесть подвигов ни боевьіх, ни трудовых, совершенных во время страшной войны, не перечесть героев, известных и неизвестных, живых и мертвых. С большой любовью и скорбью мы склоняем головы перед сыновьями и дочерями, которые отдали свою жизнь за свободу и независимость родной земли и обращаемся со словами чистосердечной признательности каждому ветерану, который прошел путями зтой кровопролитной войны. Низкий поклон и глубокая благодарность Вам, солдаты Победы! Подвиг Ваш, бессмертный и вечный, будет жить в памяти поколений, которьіе всегда будут в безоплатном долгу перед Вами. От имени учащихся и учителей Андрушевской общеобразовательной школы І-III ст. № 1 Житомирской области чистосердечно поздравляем Вас, седоволосьіе ветераньї 11 Гвардейского танкового корпуса с всенародным праздником - Днем Победы, праздником торжества, справедливости и мира на Земле. Крепкого всем здоровья, долгих и счастливьіх лет жизни, мира, добра, благополучия. Пусть священный огонь Победы и в будущем светит всем нам через года и расстояния, согревает наши сердца, вдохновляет на новые свершения во имя светлого будущего на Земле.

Ученический и учительський коллективы Андрушевской общеобразовательной школы І-ІІІ степеней №1 Житомирской области.
Новини Андрушівщини

Це була чи не найбільша радість

Чимало різних подій пережив я за свій вік, але такого піднесення, такої світлої радості, як в той пам’ятний день, більше не довелося відчути, все збереглося в пам’яті до найменших дрібниць… 8 травня 1945 року наша рота знаходилася в місті Морава Остравська, що в Словакії. До нас якраз приїхала кінопересувка. Окрім військових, прийшли подивитися кіно й цивільні словаки. Від них ми й почули, що Німеччина капітулювала. Спочатку не зрозуміли значення цього слова, а коли нам пояснили, що закінчилася війна, радості нашій не було меж. Довго не могли заснути в ту ніч - все дискутували, хто чим буде займатися в мирний час. Невдовзі нас розбудили по тривозі - в місті знялася велика стрілянина, від неї небо було аж червоне. Нас швидко вишикували в колону, хоч ми не могли зрозуміти, що діється. Думали, що це знову йде на прорив німецька армія, котра була оточена в Карпатах. А гори були поруч. Командир роти поїхав до штабу вияснити, що відбувається. А коли повернувся, то оголосив, що закінчилася війна. Рота дружно закричала: «Ура!», яке понеслося над містом, здавалося, і над горами. Салютували Перемозі всі війська, котрі знаходилися в Мораві Остравській, стріляли на радощах і ми в небо над Словаччиною уже після 24 години ночі. Народжувався над світом новий мирний день - 9 травня, котрий подарував Велику Перемогу.

Григорій Берладин,
с. Лісівка.
Новини Андрушівщини

Пісня кликала в бій

День початку війни й досі навіває жах на тих, хто пережив її страхіття, хто 22 червня 1941 року чув голос диктора Юрія Левітана: «Германия без объявления войны вероломно напала на Советский Союз…». А вже 24 червня з’явилася велична пісня «Священная война», яка стала гімном Великої Вітчизняної війни, бо кликала на боротьбу з ненависним ворогом. Радянський народ - росіяни й українці, вірмени й естонці, грузини й казахи - люди всіх національностей громили ненависного ворога, який зазіхнув на безмежні простори нашої держави. І як набат, як заклик до боротьби за Батьківщину, за рідний дім звучали слова пісні: Вставай, страна огромная, Вставай на смертный бой С фашистской силой темною, С проклятою ордой… І сьогодні, коли звучить пісня «Священная война», то стискається серце, на очі набігають сльози. Щоб перемогти ворога, його треба ненавидіти. І звучать слова пісні: «Пусть ярость благородная вскипает, как волна…». На всіх фронтах, де виступали наші артисти, обов’язково звучала ця пісня, воїни слухали її стоячи, ще міцніше притискаючи до грудей автомати й гвинтівки. Пройшли десятиліття, але й досі холоне в жилах кров, коли звучить ця пісня, бо кожне слово - це реквієм життю, грізне застереження ворогу: Не смеют крылья черные Над Родиной летать, Поля ее просторные Не смеет враг топтать…

Зінаїда Кащенко,
м. Андрушівка.
Новини Андрушівщини

Кривавий шлях до світлої дати

Довгим, надто важким і кривавим був шлях до цієї світлої дати. Найстрашніша бійня в історії людства розпочалася ще 1 вересня 1939 року. Друга світова війна охопила 61 державу світу, де проживало 80% населення земної кулі із збройними силами в 110 млн. чоловік. Велика Вітчизняна війна розпочалася 22 червня 1941 року. Основними її винуватцями, як доведено міжнародним трибуналом в Нюрнберзі і Токіо, була фашистська Німеччина і мілітаристська Японія, до яких приєдналися такі сателіти, як Італія, Іспанія, Румунія, Фінляндія. Цьому блоку протистояла широка антигітлерівська коаліція на чолі з великою трійкою - Великобританією, СРСР і США. Агресивні сили імперіалізму мали геополітичний план розгрому колишнього СРСР - план «Барбароса». Загарбницькі дії фашистської армії мали тривати 4-6 тижнів. Перші місяці війни виявилися для нашого народу найтяжчими. Далися взнаки розгубленість влади, стратегічна перевага ворога і прорахунки радянського командування. Проте через деякий час гітлерівці переконалися: надії на швидкий успіх марні. Їх перекреслили мужність і стійкість радянських людей. Адже на боротьбу з фашистами піднявся весь народ. Це до нього 3 липня 1941 року звернувся по радіо Й. В. Сталін. На всю країну пролунав його заклик: «Наша справа - справедлива, ворог буде розбитий! Перемога буде за нами! Все для фронту! Все для Перемоги!». Я знаю війну не за книжками. Уже 19-річним в листопаді 1941 року брав участь в боях під Москвою в званні лейтенанта, був командиром взводу артилерійської батареї 951-ого артполку Першої ударної армії. Мій бойовий шлях проліг аж до Берліна. А тому знаю гірку правду про ціну Перемоги. Без цієї правди неможливо жити далі. 1418 днів і ночей Червона Армія, весь народ вели тяжкі бої з ворогом. Найбільший внесок в розгром фашистської Німеччини, безперечно, вніс Радянський Союз і це має велике історичне значення. Велика Перемога дісталася нам дуже дорого. За період війни до лав Червоної Армії було призвано 34 млн. чоловік, з яких 8,7 млн. солдатів та офіцерів загинули та пропали безвісти на фронтах, а їх було двадцять. Шість мільйонів українців нищили ворога, 3 млн. з них назавжди залишилися на бойових рубежах. За роки воєнного лихоліття було зруйновано 1710 міст і селищ міського типу, спалено 70 тис. сіл, розгромлено 32 тис. промислових підприємств, 65 тис. км. залізниць, спустошено майже 100 тис. колгоспів, радгоспів і МТС, 25 млн. людей залишилися без житла. А матеріальні втрати СРСР за час війни сягали понад 700 млд. крб. Тил і фронт у ті вогненні роки були єдині і непорушні. Завдяки евакуації 1523 великих військових заводів із західної частини держави на Урал, Середню Азію, Сибір, які відновили роботу в тримісячний термін, уже наприкінці 1942 р. наша армія була озброєна краще, ніж німецька. Радянський Союз за роки війни випустив 4822 тис. гармат всіх видів і калібрів, 360 тис. мінометів, 102,8 тис. танків і самохідних гармат, 112,1 тис. бойових літаків та іншої зброї. А скільки кровопролитних битв стали неповторними віхами в страшній епопеї війни. Наприклад, розгром німців під Москвою (грудень 1941-січень1942 рр.) розвіяв міфи блискавичної війни і про непереможність німецької армії. Сталінградська битва (серпень 1942-лютий 1943 рр.) поклала початок поразки фашистської Німеччини, відкрила шлях Червоній Армії для переходу в рішучий наступ від Сталінграда до Кавказу. Курська битва (липень-серпень 1943 р.) стала переломним моментом в ході війни. Червона Армія перейшла в контрнаступ по всьому фронту. Берлінська заключна операція (квітень-травень 1945 р.) привела до краху Берліна, розгрому фашистської Німеччини та її армії і повної капітуляції. Президія Верховної Ради СРСР видала Указ про оголошення 9 травня Днем Великої Перемоги. Всі народи колишнього СРСР щорічно відзначають це величне свято. Я, як учасник боїв за визволення Батьківщини від фашистського поневолення, закликаю всіх вас берегти мир на землі, завойований нами такою дорогою ціною. Щиро вітаю з 65-річчям Великої Перемоги тих, хто пройшов фронтовими дорогами, працював на Перемогу в тилу, солдатських вдів, усіх співвітчизників. Бажаю міцного здоров’я, мирного неба, успіхів у житті і праці на благо України і її народу.

Микола Яцюк,
колишній командир батареї, полковник у відставці.
Новини Андрушівщини

З журавлями лине серце до рідного краю

І знову весна розцвітає духмяним цвітом. Вона прихованим смутком заселяє душу кожного з переселенців, які знайшли свою другу домівку на Андрушівщині. Родина Лідії Федорівни та Юрія Олександровича Солодчуків у 1992-ому прибула до нас з Овруцького району. Тут для них новим було все: і хата, обтулена вітрами (навколо де-не-де залишилося дерево від колишнього колгоспного саду), і люди - хто звідки, і природа (як не вистачало розкішного поліського лісу з його неповторними дарами). Найболючіше стиснулося серце у Надії Талимонівни - Лідиної матері, бо старшим людям, як і великим деревам, важче приживатися на чужій землі. Час втамовує біль втрат, але не владний над пам’яттю. Сьогодні садиба Солодчуків - одна з кращих. Горнуться до господарів посаджені й вирощені ними дерева у саду, ось-ось потішать цвітом, і клумби з настанням тепла вкриються різнобарв’ям, а на городі вже протикаються сходи картоплі та овочів - все, як у справжніх господарів. Лад у всьому дають спільно - у сім’ї мир та злагода, люблять працю, дослухаються до думки старших, діти поважають батьків, а всі разом шанують матір і бабусю Надію Талимонівну. Саме вона допомогла доньці виростити таких славних синів й онуків - Валерія та Володю. Перший навчається у Житомирському агроекологічному університеті, а Володя працює електриком і вчиться заочно по обраній спеціальності. Їх батько Юрій Олександрович - шанована людина і в селі, де живе, і в колективі залізничної станції Бровки, де працює черговим диспетчером. Поважають і Лідію Федорівну, вона - соціальний працівник, з теплом, добром і щирою турботою обслуговує одиноких престарілих сельчан. Кожен - при ділі, вистачає хатніх турбот і для бабусі. Щоправда, здоров’я її часом підводить, діти тоді до лікарні доправлять матір, щоб підлікувалась, сил набралась. Весна для неї і для всієї сім’ї Солодчуків - пора особлива: їх чекає довгождана і така важка дорога до рідного краю, туди, де народились і жили, аж поки не накрила всіх чорна чорнобильська хмара. На другу після Великодня провідну неділю їдуть сім’єю на рідну Овруччину, спочатку не до рідного села, а на кладовище, де Лідин батько і брат, а Надії Талимонівни - чоловік і син… А потім повертають до села, якого немає, вже важко впізнати свою хату - постаріла, обсипалася, вся в зарослях, доживає віку. За нею, як за рідною істотою, болить душа і плаче серце. Потім - дорога додому, до того дому, який уже став рідним за велінням долі, яка не завжди милостива до нас.

Наталія Манзебур,
секретар Бровківської сільської ради.
Новини Андрушівщини