В цьому році ми будемо відзначати 70-річчя визволення Андрушівського району від фашистських окупантів. Понад 12 тисяч наших земляків брали участь у Великій Вітчизняній війні, близько 6 тисяч полягли в боях за Вітчизну.
Та, на жаль, лише 1254 з них внесено в 1-й том книги «Переможці», що вийшла з друку в 2010 році. Якось зателефонував мені син ветерана Великої Вітчизняної війни Півня Семена Григоровича Віктор: - Йосипе Володимировичу, знаємо Вас як людину, яка роками збирала матеріали про ветеранів війни. Наш батько, Семен Григорович, пройшов ту війну з боями від першого і до останнього дня, закінчив її в битвах з японцями. Були в батька ордени і медалі, посвідчення до них. На жаль, ми, діти, не завжди розуміли, яка то цінність для прийдешніх поколінь. Згадую, що колись, років 30-40 тому, учні міської школи № 1 разом з вчителями збирали матеріали про ветеранів для музею бойової слави… Можливо, щось Ви знаєте і про нашого батька? Допоможіть… Прикро, що ми не бережемо, не шануємо правду історії. У своїх архівах я розшукав 5 нагородних документів Півня С. Г. - посвідчення про нагородження його медалями. Ці посвідчення збереглись у мене після ліквідації музею в школі в 90-х роках. Через день після нашої розмови прийшов до мене Віктор Семенович за документами батька. Він приніс мені реферат правнучки Семена Григоровича - учениці 5 класу Київської школи І-ІІІ ступенів № 298 Захлібної Софії під заголовком: «Мій прадідусь - ветеран Великої Вітчизняної війни». Чудово оформлена робота проникнута любов’ю і гордістю за подвиги прадідуся, його бойові і трудові звершення. Софійці є ким пишатися. Багато років після війни Семен Григорович працював водієм автобуса в Андрушівському автопарку, брав активну участь у громадському житті. Хор ветеранів війни, в якому він співав, виступав в Андрушівці, в селах району, в Житомирі і навіть у Москві. Нещодавно у відділі освіти райдержадміністрації відбулась нарада директорів навчальних закладів, де я з дозволу начальника відділу С. І. Сословської виступив і порадив їм допомогти працівникам сільських рад виявити односельців, учасників бойових дій, прізвища яких ще не внесені в книгу «Переможці». Орієнтиром щодо кількості фронтовиків, які живими повернулися в село, можуть послужити книги «Історія міст і сіл УРСР. Житомирська область» та «Переможці». Перша книга вийшла з друку в 1973 році, коли більшість ветеранів ще була жива, а тому наведені тоді дані про учасників війни були більш точними. Кожне село, провівши на війну своїх найкращих синів, не дочекалося багатьох з них. Так, з Антопільської сільської ради пішли воювати 183 чоловіки, загинуло - 99, а повернулося - 84. На жаль, в книгу «Переможці» внесено лише 11 чоловік. А де 73 ?.. І так по кожному населеному пункту. З Бровківської сільської ради воювало 337 чоловік, загинуло 152; Великомошківецької - 423 і 130; Волицької - 232 і 113; Волосівської - 225 і 160; Гальчинської - 420 і 162; Глинівецької - 240 і 128; Городківської - 480 і 178; Забарської - 62 і 26; Зарубинецької - 320 і 117; Іванківської - 208 і 116; Івницької - 492 і 263; Каменівської - 129 і 68; Крилівської - 270 і 90; Лебединецької - 290 і 140; Любимівської - 302 і 148; Малоп’ятигірської - 127 і 63; Маломошківецької - 273 і 120; Міньківецької - 400 і 170; Мостівської - 370 і 159; Нехворощанської - 335 і 147; Павелківської - 322 і 122; Старокотельнянської - 597 і 362; Степківської - 414 і 222; Червоненської - 302 і 120; Яроповицької - 405 і 190; Андрушівської - 895 і 304. Після виходу 1-го тому книги «Переможці» в районі проведено роботу і складено додаткові списки ветеранів-переможців, та, на жаль, ще сотні учасників бойових дій не внесено і в них. Від імені районної організації інвалідів війни вітаю всіх з Днем Перемоги. Згадаймо всіх поіменно. Доки не запізно.
Йосип Лоханський,
голова районної організації інвалідів війни, краєзнавець
середа, 8 травня 2013 р.
Згадаймо всіх поіменно (доки не запізно)
субота, 4 травня 2013 р.
Пам’яті земляків-партизанів
Більшість андрушівчан добре знає партизанську землянку, що знаходиться в Городківському лісі, де 14 квітня 1943 року в нерівному бою з фашистськими загарбниками та їхніми прихвостнями-поліцаями, прикриваючи відступ своїх товаришів, мужньо загинули Віктор Філіпський та Юрій Шлапак. Вшанувати їх пам’ять щорічно біля цього святого місця 22 вересня, в День партизанської слави, збираються учні шкіл району зі своїми наставниками, гості з інших районів та обласного центру. З часом землянка зазнала руйнувань. З ініціативи відділу освіти при фінансовій підтримці Андрушівської районної організації ТСОУ та за сприяння лісничого Андрушівського лісництва Ткачука С. В. 19 квітня силами допризовників Городківської ЗОШ І-ІІІ ступенів, вчителів предмета "Захист Вітчизни” та фізкультури Городківської, Гальчинської та Нехворощанської ЗОШ І-ІІІ ст., інструкторів водіння Андрушівської автошколи було проведено реконструкцію цього історичного місця бойової слави - прибрано навколишню територію, поновлено надписи на пам’ятній плиті. Ця акція була приурочена 68-ій річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Вона сприятиме увіковічненню пам’яті героїв та патріотичному вихованню молоді.
Василь БОБЕР,
головний спеціаліст відділу освіти
Василь БОБЕР,
головний спеціаліст відділу освіти
четвер, 2 травня 2013 р.
Вона для малят - друга мама
Є такі професії, які викликають в оточуючих захоплення і особливу повагу. Це - фах вихователя дитячого дошкільного закладу. Він повинен володіти такими якостями, як доброта, милосердя, щирість і ніжність. А найголовніше - любити дітей, прагнути відкривати для них цей великий і цікавий світ. Всі ці якості притаманні Любові Іванівні Гнатюк - виховательці ДНЗ "Сонечко” (м. Андрушівка). Жінка закохана у свою роботу, повністю віддається їй. Вона добре вивчила всіх своїх вихованців, їх звички, уподобання, здібності, а тому знає, чим зацікавити кожного, аби не сумували за батьками, домівкою. Вихователька вміє організувати з хлопчиками і дівчатками цікаві і веселі ігри, конкурси. А тому батьки впевнені, що з їх малечею буде все добре.
Інна Андрощук,
завідуюча ДНЗ "Сонечко”
Інна Андрощук,
завідуюча ДНЗ "Сонечко”
середа, 1 травня 2013 р.
Лист вдячності ветеранам
Знову весна дзвенить голубінню, ніжить теплим вітром, ароматом квітів і молодого листя, співом солов’їв у білій пелюстковій завії. Свято Перемоги для нас усіх пов’язане із весною, народженням та розквітом нового життя. Так хочеться мріяти, милуватися квітами, травами, сонцем, просто насолоджуватись кожним прожитим днем. Розуміємо, що всі, кому випали на долю страшні роки війни, також не хотіли помирати, але віддали своє життя, щоб нам посміхався травневий ранок, щоб линув щасливий сміх дітей і матері були спокійні за долю синів... Багато років минуло з того дня, коли замовкли останні постріли гармат, прийшов довгоочікуваний мир, вистражданий, оплачений найвищою ціною - людським життям. Які і де знайти слова вдячності, шани Вам, ветерани? Ні, не словами, а своїми вчинками ми повинні бути гідними продовжувачами справи переможців, що вирвали країну із лап фашистів, своєю хоробрістю і героїзмом, відвагою та безмежною любов’ю до Вітчизни довели всьому світові, що наш народ не скорити. Ми схиляємося у доземному поклоні перед загиблими і нині живими, потом та кров’ю яких щедро зрошена наша українська земля. Ми, нинішнє покоління, у вічному боргу перед Вами, дорогі ветерани, за обірвану війною юність, за мільйони нерозквітлих доль, нездійснених мрій і задумів. Ми вдячні Вам за те, що можемо мріяти, жити, кохати. Дякуємо, шановні ветерани-воїни, за життя, за наше дитинство і юність, за сонце яскраве у високості, за небо блакитне над головою, адже немає більшої цінності, ніж жити на вільній землі. Низько схиляємо голову перед сивочолими фронтовиками за їх великий подвиг, дякуємо за мирне сьогодення, пам’ять про Вашу доблесть житиме у наших серцях.
Іменем сина, що батька не знає,
Іменем батька, що сина не має,
Іменем жінки, що овдовіла,
Іменем матері, що посивіла,
Іменем пам’яті з роду до роду,
Іменем чесним безсмертного народу
перед Вами ми голову низько схиляємо,
клятві священній навік присягаємо,
ми не дозволимо той жах повторити,
Хочемо в мирі, у щасті ми жити.
Учні 7-Б класу Андрушівської гімназії
Іменем сина, що батька не знає,
Іменем батька, що сина не має,
Іменем жінки, що овдовіла,
Іменем матері, що посивіла,
Іменем пам’яті з роду до роду,
Іменем чесним безсмертного народу
перед Вами ми голову низько схиляємо,
клятві священній навік присягаємо,
ми не дозволимо той жах повторити,
Хочемо в мирі, у щасті ми жити.
Учні 7-Б класу Андрушівської гімназії
вівторок, 30 квітня 2013 р.
Андрушевка фотосессия Юля
Предлагаем фото и видеосъемку свадебных церемоний, Love Story, детские праздники, утренник, день рождения, юбилей, корпоратив, венчание, крестины, любые праздники, события, мероприятия. Также семейная, портретная, детская, школьная, репортажная, предметная, рекламная фото и видеосъемка, фотосессии, выпускные альбомы. Услуги видеомонтажа, пост-обработка, титры, музыкальное оформление, спецэффекты, изготовление видеоклипов и видеороликов, рекламные видеоролики, презентационные видеоролики, корпоративные фильмы. При заказе фотографа и видеооператора вместе предоставляется скидка. Гарантируем высокий профессионализм и приемлемые цены.
Работаем по всей Украине.
Наш сайт: http://andrushivkastudio.pp.ua
E-mail: photovideostudia@gmail.com

























andrushivkastudio.pp.ua
Работаем по всей Украине.
Наш сайт: http://andrushivkastudio.pp.ua
E-mail: photovideostudia@gmail.com

























andrushivkastudio.pp.ua
Слався, земле моя, Андрушівщино!
18 квітня жителі смт. Червоне та його гості зібралися у святковій залі, щоб відзначити 90-річчя від часу створення Андрушівського району, вшанувати відомих земляків, невтомних трудівників, які своєю працею прославили рідний край.
Селище має свою цікаву історію, про яку також ішла мова. Як зазначили ведучі, населені пункти із назвою «Червоне» є у Львівській, Вінницькій, Закарпатській, Кіровоградській,Київській областях. Як стверджують історики, містечко Червоне було засноване 1624 року воєводою брест-литовським Яном Тишковичем. Пізніше його власником став граф Грохольський, який побудував палац, цукроварню, ряд побутових та житлових приміщень, складів. Коли селище придбала родина Терещенків, то вони за власні кошти замовили збільшену чавунну копію скульптурної композиції видатного французького скульптора Жермена Пілона «Три грації» і встановили її для фонтана. Видатна пам’ятка монументального мистецтва збереглася до наших днів. Розповідь ведучих - це подорож в минуле, світлі спогади про літакобудування, випробування літальних апаратів всесвітньо відомими льотчиками-випробовувачами Любов’ю Галанчиковою та Петром Нестеровим. Але чи не найбільшою гордістю чевоненців є місцевий цукровий завод, історія якого бере початок у далекому 1870 році. Про роботу підприємства, його людей розповіла присутнім голова профкому Андрійчук Т. Г. - ПАТ «Червонський цукровик» - один з найкращих цукрозаводів на Україні, - наголосила вона. - З багатьох виробничих показників ми вийшли на європейський рівень. За останні роки на заводі збудовано плавні майданчики, жомопресосушильний цех, закуплено дві потужні електробуртоукладальні машини, проведено реконструкцію в технологічній схемі. Виступаюча добрим словом згадала невтомних трудівників, які удостоєні високих нагород. Зокрема, це Скобель Л. В., Коротка Р. С., Короткий О. В., Приверенда Б. Я., Шишкін В. Б., Рак В. М., Богайчук О. Д., Ковалишин О. П., Тарновський П. Ю., Ковалюк Л. Ф., Мельник М. В. та ряд інших. Вшанували на святі й тих трудівників, які перебувають на заслуженому відпочинку: Орлика В. М., Ківгіло Н. Ф., Петровського В. І., Айбіндер Т. Ф., Сидоренко Н. Ф., Шевчук Р. С. На святковому зібранні був присутній Гребенюк В. Г., колишній секретар парткому. Завдяки його невичерпній енергії, невгамовній вдачі, ініціативі, повазі до трудівників червоненці мали змогу побачити виступи відомих артистів Раїси Кириченко, Миколи Мозгового, квартету «Явір», зустрітися з цікавими людьми - диктором центрального телебачення Ігорем Кириловим, артистом Миколою Оляліним та ін. Всі ці події червоною стрічкою вписані в історію селища та району, 90-річчя від створення якого ми відзначаємо цьогоріч. Ведучі познайомили присутніх з історією ФЗУ (фабрично-заводського училища), яке було створене у 1944 році. Нині в приміщенні колишнього навчального закладу облаштовано монастир. Є в Червоному два дошкільних навчальних заклади - «Горобинка» та «Калинка», працює філія Андрушівської школи мистецтв. Про життя в селищі, про його людей розповідали у своїх виступах селищний голова Ящук Ю. В., депутат районної ради Кирилюк О. В., ветеран праці Гребенюк В. Г. та ін. Історія розквіту Червоного нерозривно пов’язана з історією всього району. А ведучі, перегортаючи сторінки історії, розповіли, що у 1956 році в селищі відкрито універмаг, у 1967 р. - хлібозавод, куди входили сирзавод, ситроцех, бойня, ковбасний цех, підсобне господарство. У 1986 році селище було газифіковано. Це далеко не повний перелік добрих справ, які зроблені в Червоному, щоб його мешканцям жилося комфортно. На святі були присутні начальник відділу культури райдержадміністрації Білецька Г. І., директор районно будинку культури Рожко В. Ф., працівники культосвітніх закладів із сіл району. Перед учасниками урочистого зібрання виступали місцеві аматори, вихованці дитячих садочків, яких присутні зустрічали гучними оплесками.
Марія КОБИЛЯНСЬКА
Селище має свою цікаву історію, про яку також ішла мова. Як зазначили ведучі, населені пункти із назвою «Червоне» є у Львівській, Вінницькій, Закарпатській, Кіровоградській,Київській областях. Як стверджують історики, містечко Червоне було засноване 1624 року воєводою брест-литовським Яном Тишковичем. Пізніше його власником став граф Грохольський, який побудував палац, цукроварню, ряд побутових та житлових приміщень, складів. Коли селище придбала родина Терещенків, то вони за власні кошти замовили збільшену чавунну копію скульптурної композиції видатного французького скульптора Жермена Пілона «Три грації» і встановили її для фонтана. Видатна пам’ятка монументального мистецтва збереглася до наших днів. Розповідь ведучих - це подорож в минуле, світлі спогади про літакобудування, випробування літальних апаратів всесвітньо відомими льотчиками-випробовувачами Любов’ю Галанчиковою та Петром Нестеровим. Але чи не найбільшою гордістю чевоненців є місцевий цукровий завод, історія якого бере початок у далекому 1870 році. Про роботу підприємства, його людей розповіла присутнім голова профкому Андрійчук Т. Г. - ПАТ «Червонський цукровик» - один з найкращих цукрозаводів на Україні, - наголосила вона. - З багатьох виробничих показників ми вийшли на європейський рівень. За останні роки на заводі збудовано плавні майданчики, жомопресосушильний цех, закуплено дві потужні електробуртоукладальні машини, проведено реконструкцію в технологічній схемі. Виступаюча добрим словом згадала невтомних трудівників, які удостоєні високих нагород. Зокрема, це Скобель Л. В., Коротка Р. С., Короткий О. В., Приверенда Б. Я., Шишкін В. Б., Рак В. М., Богайчук О. Д., Ковалишин О. П., Тарновський П. Ю., Ковалюк Л. Ф., Мельник М. В. та ряд інших. Вшанували на святі й тих трудівників, які перебувають на заслуженому відпочинку: Орлика В. М., Ківгіло Н. Ф., Петровського В. І., Айбіндер Т. Ф., Сидоренко Н. Ф., Шевчук Р. С. На святковому зібранні був присутній Гребенюк В. Г., колишній секретар парткому. Завдяки його невичерпній енергії, невгамовній вдачі, ініціативі, повазі до трудівників червоненці мали змогу побачити виступи відомих артистів Раїси Кириченко, Миколи Мозгового, квартету «Явір», зустрітися з цікавими людьми - диктором центрального телебачення Ігорем Кириловим, артистом Миколою Оляліним та ін. Всі ці події червоною стрічкою вписані в історію селища та району, 90-річчя від створення якого ми відзначаємо цьогоріч. Ведучі познайомили присутніх з історією ФЗУ (фабрично-заводського училища), яке було створене у 1944 році. Нині в приміщенні колишнього навчального закладу облаштовано монастир. Є в Червоному два дошкільних навчальних заклади - «Горобинка» та «Калинка», працює філія Андрушівської школи мистецтв. Про життя в селищі, про його людей розповідали у своїх виступах селищний голова Ящук Ю. В., депутат районної ради Кирилюк О. В., ветеран праці Гребенюк В. Г. та ін. Історія розквіту Червоного нерозривно пов’язана з історією всього району. А ведучі, перегортаючи сторінки історії, розповіли, що у 1956 році в селищі відкрито універмаг, у 1967 р. - хлібозавод, куди входили сирзавод, ситроцех, бойня, ковбасний цех, підсобне господарство. У 1986 році селище було газифіковано. Це далеко не повний перелік добрих справ, які зроблені в Червоному, щоб його мешканцям жилося комфортно. На святі були присутні начальник відділу культури райдержадміністрації Білецька Г. І., директор районно будинку культури Рожко В. Ф., працівники культосвітніх закладів із сіл району. Перед учасниками урочистого зібрання виступали місцеві аматори, вихованці дитячих садочків, яких присутні зустрічали гучними оплесками.
Марія КОБИЛЯНСЬКА
понеділок, 29 квітня 2013 р.
Радилися редактори районок
26 квітня в смт. Ружин пройшла обласна нарада-семінар редакторів районних комунальних ЗМІ на тему: "Тенденції розвитку комунальних друкованих ЗМІ області. Сучасний стан і перспективи”. Із вступним словом перед присутніми виступив голова Ружинської райдержадміністрації Бондарчук В. С. Директор департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Басова І. В. проаналізувала роботу комунальних ЗМІ області та накреслила завдання із удосконалення інформаційної діяльності на 2013 рік. Про те, як буде відбуватися роздержавлення комунальних друкованих засобів масової інформації в Україні розповів головний редактор обласної газети "Житомирщина” Панчук Д. О. Перед редакторами виступили також начальник відділу розповсюдження періодичних видань ЖД УДППЗ "Укрпошта” Хмілевська Т. М., директор комунального книжково-газетного видавництва "Полісся” Орел В. О. та ін. Досвідом організації передплатної кампанії поділився головний редактор районної газети "Ружинська земля” Кащук В. А. Учасники наради обмінялися досвідом роботи.
Підписатися на:
Дописи (Atom)