За рішенням президії районної ради жінок 25 лютого відбулися урочистості, на які були запрошені й прибули жінки-керівники підприємств, установ і організацій, депутати районної ради, голови первинних жіночих рад, а також чоловіки, які виконували почесну місію - віншували наших землячок, визнаних «Жінкою року-2010». Голова районної жіночої ради Г. І. Білецька, яка була ведучою свята, багато говорила про жінок, які є не лише прекрасними трудівницями, а й справжніми Берегинями свого роду, мудрими порадницями коханими дружинами, люблячими матусями й бабусями. Скільки ж то в їх серцях тепла й любові, ніжності й доброти. Голова районної державної адміністрації Б. В. Мазур привітав жінок-переможниць і вручив нагороду К. В. Вербицькій в номінації «Громадський діяч». Катерина Володимирівна протягом 20 років очолює райком профспілки працівників освіти, нагороджена знаками «Відмінник освіти України» та «Профспілкова відзнака». В номінації «Працівник органів місцевого самоврядування» кращою визнано секретаря Міньківецької сільської ради С. Л. Кравчук. Голова районної ради О. В. Мельник, який вручав їй нагороду, відмітив, що Світлана Леонідівна понад десять років обіймає цю посаду, своїм досвідом завжди ділиться з новачками. Серед працівників соціальної сфери переможницею визнано М. Б. Кондратюк, а в номінації «Працівник дошкільних установ» - М. М. Сидорчук, завідуючу дитячим садочком «Калинка» (смт. Червоне). Працівники районного відділу культури, учні школи мистецтв дарували переможницям і всім присутнім у святковій залі пісні. ??? - такі слова Г. І. Білецька адресувала головному державному санітарному лікарю району В. А. Хом’як, яка визнана переможницею в номінації «Керівник підприємства». Валентина Андріївна близько сорока років працює в санепідемстанції, десять з них - головним лікарем. У номінації «Фінансист» беззаперечне визнання отримала головний бухгалтер ВАТ «Червонський цукровик» З. І. Микитич. Ця жінка працює на підприємстві 27 років, пройшовши шлях від рахівника до головного бухгалтера. В. М. Палазюк - прекрасну господиню, чудову дружину й маму, суддю Андрушівського районного суду визнано також жінкою року - 2010 та вручено нагороду. Л. Ю. Степанчук народилася в Андрушівці в багатодітній родині, де доньки мали найкращі імена - Марія, Віра, Надія, Любов. Доля розпорядилася так, що разом з чоловіком взяли на виховання трьох хлопчиків-горобчиків - Миколку, Михайлика та Костянтина. За материнську турботу, добре серце Любов Юхимівна нагороджена відзнакою «Жінка року-2010». А у святковому залі звучать пісні про кохання, про долю жінки, про матір. Бути урокодавцем - це просто, а бути Вчителем, як Л. В. Закусило, - це від Бога. Голова районної жіночої ради з гордістю розповідає, що серед жінок-педагогів району є немало нагороджених знаком «Відмінник освіти України», а от Любов Володимирівна відзначена ще й Грамотою Кабінету Міністрів України, її учні посідають призові місця на обласних та всеукраїнських олімпіадах з історії. Відзнаку «Жінка року - 2010» їй вручив В. І. Горкун, зав. сектором по зв’язках з громадськістю райдержадміністрації. Нагороди переможницям вручали й інші чоловіки, присутні на святковому зібранні - В. Б. Клименко, директор СТОВ «Добробут»; П. В. Юянець, директор СТОВ «Хлібороб»; А. М. Горкун, заступник голови райдержадміністрації; В. М. Сословський, директор Андрушівського професійного ліцею; П. М.Рудюк, керівник СФГ ім. Шевченка; М. П. Білий, Ф. Ф. Васьковський та інші. А С. І. Паламар, зав. поліклінікою Андрушівської ЦРЛ, вручив відзнаку «Жінка року - 2010» своїй колезі - районному педіатру Т. Г. Алексійчук. Вшанували в цей день і доярку СТОВ «Хлібороб» Н. С. Зубчук, технолога ЗАТ «Фабрика «Восход» В. М. Янівську, директора районної бібліотеки, майстра народної творчості Н. В. Шпаківську. Пройдуть роки, десятиліття, а в пам’яті кожної з цих жінок, їх рідних, близьких залишиться теплий спогад про традиційні урочистості, які започатковані районною жіночою радою і проводяться щорічно, де вшановують жінок за їх працю, громадську діяльність, материнство.
Марія Олексюк
неділя, 27 лютого 2011 р.
пʼятниця, 25 лютого 2011 р.
Співбесіди з головами рад
На виконання вимог Конституції України, законів України «Про місцеві державні адміністрації» та «Про місцеве самоврядування в Україні», розпорядження голови облдержадміністрації № 73 від 03.03.08 «Про взаємодію районних державних адміністрацій з органами місцевого самоврядування», розпорядження голови райдержадміністрації № 146 від 19.03.2008 року «Про взаємодію районної державної адміністрації з органами місцевого самоврядування», з метою більш конструктивного вирішення питань соціально-економічного та культурного розвитку відповідних територій, зміцнення матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування, здійснення контролю за виконанням наданих законом повноважень щодо життєзабезпечення населення голова районної державної адміністрації Мазур Б. В. та голова районної ради Мельник О. В. проводять співбесіди з головами міської, селищної, сільських рад району. Співбесіди пройдуть до кінця лютого, після чого всім керівникам територіальних громад будуть доведені відповідні доручення по координації своїх дій з соціально-економічного розвитку, збільшення надходжень до місцевих бюджетів, створення нових робочих місць, розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, медицини, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, з розвитку транспорту і зв’язку, сприяння у здійсненні інвестиційної діяльності на підвідомчих територіях.
четвер, 24 лютого 2011 р.
Із сесії районної ради
18 лютого відбулася четверта сесія районної ради шостого скликання, на яку, крім депутатів районної ради, були запрошені голова та заступники голови районної державної адміністрації, начальники управлінь та відділів райдержадміністрації, міський, селищний і сільські голови, керівники підприємств, установ, організацій району.
Депутати та запрошені заслухали звіт голови райдержадміністрації Мазура Б. В. про виконання Програми економічного та соціального розвитку району за 2010 рік і делегованих повноважень та затвердили Програму економічного і соціального розвитку району на 2011 рік (читайте в наступному номері газети). В даному питанні виступили також депутати Казмірчук В. А., Авраменко А. І., Паламар С. І., міський голова Бойко В. І. Начальник фінансового управління райдержадміністрації Суботенко Н. О. проінформувала депутатів та запрошених про виконання районного бюджету за 2010 рік (див. стор. 3). Депутати затвердили зміни до Комплексної програми охорони навколишнього природного середовища в Андрушівському районі на 2008-2012 роки та зміни до Програми оздоровлення території району від сказу на 2010-2012 роки. Було розглянуто також ряд питань комунальної власності, з якими присутніх ознайомив заступник голови районної ради Шпаківський В. Б. Зокрема, на новий термін переукладено контракт з директором Андрушівського комунального проектно-виробничого архітектурно-планувального підприємства Буланчук А. М., затверджено тарифи на послуги комунального підприємства "Редакція районної газети "Новини Андрушівщини” Андрушівської районної ради”, Порядок розподілу прибутку районними комунальними унітарними підприємствами. Депутати також розглянули та затвердили Програму підтримки об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району на 2011-2016 роки. Розглядалися й інші питання комунальної власності. На сесії виступив прокурор району Козлов Ю.О., який інформував про виконання Програми діяльності прокуратури Андрушівського району на 2009-2010 роки та затвердження Програми діяльності прокуратури на 2011-2015 роки. Депутати ознайомилися з виконанням Комплексної програми профілактики злочинності в Андрушівському районі на 2005-2010 роки та затвердили аналогічну Програму на 2011-2015 роки. На сесії було розглянуто та затверджено також районну цільову програму "Власний дім”, Комплексну програму підтримки розвитку малого підприємництва в районі, Комплексну програму "Турбота” по поліпшенню соціального захисту ветеранів війни та праці, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян похилого віку, Районну програму щодо виконання заходів Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини”, Цільову програму роботи з обдарованою молоддю, Програму "Соціальний супровід сімей, що перебувають у кризі” та Програму забезпечення депутатської діяльності. На сесії було розглянуто ряд інших питань, з яких прийнято відповідні рішення. Голова районної ради Мельник О. В. зачитав відповідь на депутатський запит Авраменка А. І. та ознайомив присутніх з депутатським зверненням Хоменка В. А. та Марищенка В. А. В роботі сесії районної ради взяв участь заступник голови обласної ради Арешонков В. Ю., який відмітив, що сесія пройшла досить цікаво й оперативно при високій активності депутатів, зупинився на окремих проблемних питаннях. Наголосив, що позитивним в роботі керівництва району є тісна співпраця у вирішенні всіх проблем. Слід сказати, що сесія районної ради була добре підготовлена. На засіданнях постійних комісій попередньо розглядалися всі питання її порядку денного, а тому запитання, які виникали в ході обговорення програм, були конкретними, на них давалися вичерпні відповіді.
Марія Олексюк
Депутати та запрошені заслухали звіт голови райдержадміністрації Мазура Б. В. про виконання Програми економічного та соціального розвитку району за 2010 рік і делегованих повноважень та затвердили Програму економічного і соціального розвитку району на 2011 рік (читайте в наступному номері газети). В даному питанні виступили також депутати Казмірчук В. А., Авраменко А. І., Паламар С. І., міський голова Бойко В. І. Начальник фінансового управління райдержадміністрації Суботенко Н. О. проінформувала депутатів та запрошених про виконання районного бюджету за 2010 рік (див. стор. 3). Депутати затвердили зміни до Комплексної програми охорони навколишнього природного середовища в Андрушівському районі на 2008-2012 роки та зміни до Програми оздоровлення території району від сказу на 2010-2012 роки. Було розглянуто також ряд питань комунальної власності, з якими присутніх ознайомив заступник голови районної ради Шпаківський В. Б. Зокрема, на новий термін переукладено контракт з директором Андрушівського комунального проектно-виробничого архітектурно-планувального підприємства Буланчук А. М., затверджено тарифи на послуги комунального підприємства "Редакція районної газети "Новини Андрушівщини” Андрушівської районної ради”, Порядок розподілу прибутку районними комунальними унітарними підприємствами. Депутати також розглянули та затвердили Програму підтримки об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району на 2011-2016 роки. Розглядалися й інші питання комунальної власності. На сесії виступив прокурор району Козлов Ю.О., який інформував про виконання Програми діяльності прокуратури Андрушівського району на 2009-2010 роки та затвердження Програми діяльності прокуратури на 2011-2015 роки. Депутати ознайомилися з виконанням Комплексної програми профілактики злочинності в Андрушівському районі на 2005-2010 роки та затвердили аналогічну Програму на 2011-2015 роки. На сесії було розглянуто та затверджено також районну цільову програму "Власний дім”, Комплексну програму підтримки розвитку малого підприємництва в районі, Комплексну програму "Турбота” по поліпшенню соціального захисту ветеранів війни та праці, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян похилого віку, Районну програму щодо виконання заходів Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини”, Цільову програму роботи з обдарованою молоддю, Програму "Соціальний супровід сімей, що перебувають у кризі” та Програму забезпечення депутатської діяльності. На сесії було розглянуто ряд інших питань, з яких прийнято відповідні рішення. Голова районної ради Мельник О. В. зачитав відповідь на депутатський запит Авраменка А. І. та ознайомив присутніх з депутатським зверненням Хоменка В. А. та Марищенка В. А. В роботі сесії районної ради взяв участь заступник голови обласної ради Арешонков В. Ю., який відмітив, що сесія пройшла досить цікаво й оперативно при високій активності депутатів, зупинився на окремих проблемних питаннях. Наголосив, що позитивним в роботі керівництва району є тісна співпраця у вирішенні всіх проблем. Слід сказати, що сесія районної ради була добре підготовлена. На засіданнях постійних комісій попередньо розглядалися всі питання її порядку денного, а тому запитання, які виникали в ході обговорення програм, були конкретними, на них давалися вичерпні відповіді.
Марія Олексюк
середа, 23 лютого 2011 р.
Турбота потрібна всім
Дійти до людини, не лише певним чином задовольнити її потреби та інтереси, але й вислухати та заспокоїти - у цьому оособливості роботи соціальних працівків територіального центру при управлінні праці та соціального захисту. Сьогодні ми надаємо соціально-побутові послуги громадянам відповідно до їх потреб. Вони можуть зробити зачіску чи стрижку у нашого перукаря, скористатися послугами майстрів по ремонту одягу та взуття, пункту прокату засобів реабілітації. Послуги перукаря до лежачих або малорухомих громадян можна замовити за телефоном або через соціального робітника (якщо ця людина обслуговується терцентром). Замовлення виконуються протягом одного-двох днів. Інваліди І групи загального захворювання, інваліди війни, діти-сироти обслуговуються безкоштовно. Для інших категорій малозабезпечених непрацездатних громадян діють затверджені тарифи на соціально-побутові послуги.
Ніла ПОДІК,
директор терцентру
Ніла ПОДІК,
директор терцентру
вівторок, 22 лютого 2011 р.
Вісті звідусіль
19 та 20 лютого в приміщенні районного будинку культури відбулися творчі звіти аматорських колективів та майстрів народної творчості району. Більш детальну інформацію читайте в наступному номері районної газети.
18-19 лютого учні 9 класу Андрушівської гімназії та міської школи І-ІІІ ст. № 1 взяли участь в обласній олімпіаді з трудового навчання.
20 лютого троє учнів з Андрушівської гімназії, Андрушівської № 1 та Бровківсько ЗОШ І-ІІІ ступенів взяли участь в обласній олімпіаді з англійської мови.
19 лютого в спортивному залі Андрушівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 пройшла відкрита першість ДЮСШ з гирьового спорту, в якій взяли участь близько 30 юнаків і дівчат п’яти вікових категорій. 25 лютого переможці представлятимуть наш район на чемпіонаті області з гирьового спорту.
19 лютого команда "Фортуна” взяла участь у ІV турі зимового турніру з футболу серед команд колективів фізкультури міст і районів, присвяченого 67-й річниці визволення Житомирщини від німецько-фашистських загарбників. Гра з командою ФК "Черняхів” завершилася з рахунком 1:1.
18-19 лютого учні 9 класу Андрушівської гімназії та міської школи І-ІІІ ст. № 1 взяли участь в обласній олімпіаді з трудового навчання.
20 лютого троє учнів з Андрушівської гімназії, Андрушівської № 1 та Бровківсько ЗОШ І-ІІІ ступенів взяли участь в обласній олімпіаді з англійської мови.
19 лютого в спортивному залі Андрушівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 пройшла відкрита першість ДЮСШ з гирьового спорту, в якій взяли участь близько 30 юнаків і дівчат п’яти вікових категорій. 25 лютого переможці представлятимуть наш район на чемпіонаті області з гирьового спорту.
19 лютого команда "Фортуна” взяла участь у ІV турі зимового турніру з футболу серед команд колективів фізкультури міст і районів, присвяченого 67-й річниці визволення Житомирщини від німецько-фашистських загарбників. Гра з командою ФК "Черняхів” завершилася з рахунком 1:1.
Увічнення переможців - свята справа
Нарешті в рік 65-річчя Перемоги вийшов у світ І-й том Книги Пам’яті України «Переможці» у Житомирській області. Воістину, краще пізніше, ніж ніколи. Чому я так кажу? Бо коли почав переглядати поіменні списки, то не повірив очам своїм. Я там не знайшов відомих в Андрушівці прославлених ветеранів війни - братів С. Й. та Ф. Й. Печерських, О. М. та А. М. Шевченків, лікарів - подружжя Накоп’юків, М. Ю. Скачинського, А. М. Петронгівського, вчителів - М. Н. Яцюка, Б. Г. Дегтярова, І. С. Плішко, І. М. Раковського та сотні інших андрушівчан, чиї імена не внесені до книги. Я переконаний, якби це видання готувалося в 70-х роках минулого століття, коли було ще багато живих фронтовиків, коли керівники місцевих рад добре знали, шанували своїх людей, то такого не допустили б. Не внесення в списки переможців прізвища навіть одного ветерана - це наруга і над ним, і над його родиною, і над пам’яттю. Основна маса переможців уже пішла із життя, залишивши свої імена в історії. Їх діти, онуки переїхали в інші області, країни. На місцях виросли нові покоління нащадків, які мало або зовсім не знають своїх знаменитих земляків. І який результат ми маємо? Згідно архівних даних та з книг «Історія міст і сіл. Житомирська область та Книги Пам’яті, тт. 1,11 та 12 відомо, що на фронтах Великої Вітчизняної війни воювало не менше 10-12 тисяч жителів району, з них 5721 - загинули на фронтах і їх імена внесені в Книгу Пам’яті. Не важко встановити, що не менше наших земляків повернулися переможцями і активно включилися у відбудову народного господарства, зруйнованого фашистськими вандалами. Та, на превеликий жаль, до книги «Переможці», т. І внесено імена лише 1254 наших земляків-героїв, тобто тільки кожного четвертого! Не будемо виясняти, хто винен, проблема в тому, як виправити допущені помилки. Все можна зробити, якщо проявити максимум бажання і зусиль, адже це заради святої справи. На мою думку, в кожному населеному пункті слід створити пошукову групу, до якої мають увійти ентузіасти-краєзнавці, представники рад, вчителі історії, ветерани війни. В роботі варто використовувати матеріали місцевих архівів, районну газету всіх років випусків. Наведу такий приклад: у газеті «Новини Андрушівщини» №№ 35-36 за 1 травня 1999 р. було надруковано статтю Миколи Поліщука - колишнього голови колгоспу «Червоний прапор», під заголовком «Іванківчани свято бережуть пам’ять про своїх земляків». В публікації сказано, що з цього села на фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 280 чоловік, додому не повернулися 132 фронтовики. В статті згадується 26 ветеранів, що жили в той час у селі. Я був здивований, що з них у «Переможцях» згадано тільки 13… Усім пошуковим групам потрібно використати книгу «Історія міст і сіл України. Житомирська область», де є орієнтири по кожному селу, найперше - скільки земляків пішло на фронт і скільки загинуло. Після завершення пошукової роботи необхідно зібрати збори громадян, де й зачитати список переможців. Живі свідки історії допоможуть встановити справедливість, щоб не пропустити жодного імені переможця. Позавчора Україна відзначала День захисника Вітчизни. Від імені ветеранської організації району вітаю всіх Переможців, бажаю міцного здоров’я й бадьорості духу. А тим, хто відійшов у вічність, - світла пам’ять.
Йосип Лоханський,
історик-краєзнавець
Йосип Лоханський,
історик-краєзнавець
неділя, 20 лютого 2011 р.
Він теж пройшов через війну
Кожна людина йде по життю тим шляхом, який йому простелила доля. У одних він рівний і гладенький, в інших - зітканий з перешкод та випробувань. У Лаврентія Григоровича Рудюка з Андрушівки він хоч краєм та проліг через війну.
Коли гітлерівська Німеччина віроломно напала на нашу Батьківщину і в полум’ї війни горіли міста й села, гинули на фронтах солдати, захищаючи свій край, він ще був хлопчаком. Лаврентія і його ровесників мобілізували наприкінці листопада 1944-го. Юнакові не виповнилося тоді ще й сімнадцяти літ. Багато що з пам’яті стирають роки - це і не дивно у його 84. Але все, що відбувалося тоді, пам’ятає дуже чітко. Його однолітків 1927 року народження зібрали більше двохсот чоловік біля військкомату, вишикували в колону і ввечері пішки погнали на Житомир. Вранці вже були на Богунії, а наприкінці дня з вокзалу їх повантажили в теплушки і привезли в м. Бар Вінницької області в 29-ту снайперську школу, де шість місяців молоденькі бійці пізнавали військову науку і, звісно, рвалися скоріше потрапити на фронт. Нарешті позаду школа, щоденні заняття. Усім їм, в тому числі і єфрейтору Лаврентію Рудюку (звання присвоїли за відмінне навчання) хотілося доказати, чого вони варті. І ось знову теплушки. Колеса поїзда відраховують миті, коли юні снайпери приймуть перший бій. Та скільки було розчарувань, коли їх висадили в лісі під с. Пришивальня Фастівського району. Там відібрали частину - понад 3,5 тис. чоловік, видали сухий пайок, нову військову форму, навіть речові мішки і казанки. І знову дорога - тепер уже на Баку. Там повантажили солдатів на два кораблі, заборонивши їм виходити на палубу. Ніхто з них не знав, куди пливуть. Сонце зустріли в морі. Катерами їх переправили на сушу - відразу зрозуміли, що на чужій землі. Був ранок, спека, невідома база, де солдатів тримали до вечора, чужа мова. Отак потрапило молоде поповнення до Ірану. Надвечір їх знову чекала дорога довжиною в 400 км. - через Казвінський перевал до м. Решт, де і ніс Лаврентій Рудюк свою нелегку службу в 158-ій шляховій комендантській дільниці військово-автомобільної дороги № 32, яку в свій час будував СРСР при допомозі США. Це була військова частина, підпорядкована лише Москві. Дорога була поділена на 159 дільниць, довжиною 200 км. кожна. По ній наші солдати супроводжували і охороняли автоколони, котрі перевозили вантажі, що прибували із США в Перську затоку. Звідти їх потрібно було доставити іранською територією до Азербайджану. Ситуація була майже неконтрольована, подібна до афганської. Часто автомобілі з вантажем обстрілювали бандитські формування. Скільки разів Лаврентію Григоровичу як снайперу доводилося займати позицію в голові колони, посередині чи в останній вантажівці і тримати навколишню територію під прицілом - адже кожної миті із-за скель, каміння їх підстерігав вогненний шквал. Нарешті прийшла очікувана Перемога. Їх частину вивели з Ірану на територію Азербайджану. І знову теплушки, дорога, що тривала 16 діб, було зрозуміло, що не додому. Солдатів кинули на Далекий Схід, майже до самісінької Находки, на поповнення 3-ї Харбінської дивізії у 36-ий мотострілецький полк. Вони стояли за 12 км. від Китаю, який уже не контролював свої кордони - там безчинствувала озброєна до зубів квантунська армія. Протягом усієї війни Японія, все чекала моменту, коли Гітлер увійде в Москву і тоді вона "відхопить” територію Азії аж по Урал. Апетит Японії на Сході змушені були стримувати наші війська. Частину, де служив Л. Г. Рудюк, частенько кидали на китайську територію - там страхіття творили японські камікадзе. Важко було нашим солдатам ставати супроти озвірілих, приречених убивць, які ніколи не здавалися в полон. І навіть тоді, коли квантунська армія капітулювала, наші бойові частини ще довго залишалися на Далекому Сході. Лаврентій Григорович, котрий, як і інші бійці, марив уже домою, потрапив до неї лише в 1951 році. Цей звичайний український юнак, котрий залишив батьківську хату в 16 літ, повернувся до неї уже 24-річним. Він мужнів, гартував характер, силу волі, безстрашність в армії. Війна перевіряла не раз його на міцність і він витримав всі її випробування: про це свідчать ордени і медалі на грудях. А в мирний час здобував освіту, закінчивши Житмирський сільгосптехнікум, працював дільничним механіком в Старокотельнянській МТС, 41 рік - майстром і старшим майстром Андрушівського СПТУ-32. Там вручили йому медаль «Ветеран праці». З дружиною Тамарою Миколаївною виростили три сини, тепер всю свою любов, доброту і ласку віддають онукам, молять Бога, аби світ більше не потрясали війни.
Валентина Василюк
Коли гітлерівська Німеччина віроломно напала на нашу Батьківщину і в полум’ї війни горіли міста й села, гинули на фронтах солдати, захищаючи свій край, він ще був хлопчаком. Лаврентія і його ровесників мобілізували наприкінці листопада 1944-го. Юнакові не виповнилося тоді ще й сімнадцяти літ. Багато що з пам’яті стирають роки - це і не дивно у його 84. Але все, що відбувалося тоді, пам’ятає дуже чітко. Його однолітків 1927 року народження зібрали більше двохсот чоловік біля військкомату, вишикували в колону і ввечері пішки погнали на Житомир. Вранці вже були на Богунії, а наприкінці дня з вокзалу їх повантажили в теплушки і привезли в м. Бар Вінницької області в 29-ту снайперську школу, де шість місяців молоденькі бійці пізнавали військову науку і, звісно, рвалися скоріше потрапити на фронт. Нарешті позаду школа, щоденні заняття. Усім їм, в тому числі і єфрейтору Лаврентію Рудюку (звання присвоїли за відмінне навчання) хотілося доказати, чого вони варті. І ось знову теплушки. Колеса поїзда відраховують миті, коли юні снайпери приймуть перший бій. Та скільки було розчарувань, коли їх висадили в лісі під с. Пришивальня Фастівського району. Там відібрали частину - понад 3,5 тис. чоловік, видали сухий пайок, нову військову форму, навіть речові мішки і казанки. І знову дорога - тепер уже на Баку. Там повантажили солдатів на два кораблі, заборонивши їм виходити на палубу. Ніхто з них не знав, куди пливуть. Сонце зустріли в морі. Катерами їх переправили на сушу - відразу зрозуміли, що на чужій землі. Був ранок, спека, невідома база, де солдатів тримали до вечора, чужа мова. Отак потрапило молоде поповнення до Ірану. Надвечір їх знову чекала дорога довжиною в 400 км. - через Казвінський перевал до м. Решт, де і ніс Лаврентій Рудюк свою нелегку службу в 158-ій шляховій комендантській дільниці військово-автомобільної дороги № 32, яку в свій час будував СРСР при допомозі США. Це була військова частина, підпорядкована лише Москві. Дорога була поділена на 159 дільниць, довжиною 200 км. кожна. По ній наші солдати супроводжували і охороняли автоколони, котрі перевозили вантажі, що прибували із США в Перську затоку. Звідти їх потрібно було доставити іранською територією до Азербайджану. Ситуація була майже неконтрольована, подібна до афганської. Часто автомобілі з вантажем обстрілювали бандитські формування. Скільки разів Лаврентію Григоровичу як снайперу доводилося займати позицію в голові колони, посередині чи в останній вантажівці і тримати навколишню територію під прицілом - адже кожної миті із-за скель, каміння їх підстерігав вогненний шквал. Нарешті прийшла очікувана Перемога. Їх частину вивели з Ірану на територію Азербайджану. І знову теплушки, дорога, що тривала 16 діб, було зрозуміло, що не додому. Солдатів кинули на Далекий Схід, майже до самісінької Находки, на поповнення 3-ї Харбінської дивізії у 36-ий мотострілецький полк. Вони стояли за 12 км. від Китаю, який уже не контролював свої кордони - там безчинствувала озброєна до зубів квантунська армія. Протягом усієї війни Японія, все чекала моменту, коли Гітлер увійде в Москву і тоді вона "відхопить” територію Азії аж по Урал. Апетит Японії на Сході змушені були стримувати наші війська. Частину, де служив Л. Г. Рудюк, частенько кидали на китайську територію - там страхіття творили японські камікадзе. Важко було нашим солдатам ставати супроти озвірілих, приречених убивць, які ніколи не здавалися в полон. І навіть тоді, коли квантунська армія капітулювала, наші бойові частини ще довго залишалися на Далекому Сході. Лаврентій Григорович, котрий, як і інші бійці, марив уже домою, потрапив до неї лише в 1951 році. Цей звичайний український юнак, котрий залишив батьківську хату в 16 літ, повернувся до неї уже 24-річним. Він мужнів, гартував характер, силу волі, безстрашність в армії. Війна перевіряла не раз його на міцність і він витримав всі її випробування: про це свідчать ордени і медалі на грудях. А в мирний час здобував освіту, закінчивши Житмирський сільгосптехнікум, працював дільничним механіком в Старокотельнянській МТС, 41 рік - майстром і старшим майстром Андрушівського СПТУ-32. Там вручили йому медаль «Ветеран праці». З дружиною Тамарою Миколаївною виростили три сини, тепер всю свою любов, доброту і ласку віддають онукам, молять Бога, аби світ більше не потрясали війни.
Валентина Василюк
Підписатися на:
Дописи (Atom)