КАМЕНІ — село, центр сільської Ради. Розташовані на лівому березі річки Гуйви (притока Тетерева), за 20 км на південний захід від районного центру та за 10 км від залізничної станції Чорнорудка. Дворів — 93. Населення — 254 чоловіка. Сільраді підпорядковані села Бровки Другі і Жерделі. На території Каменів розміщена центральна садиба колгоспу ім. M. І. Калініна, за яким закріплено 1905,1 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1752,7 га орної землі. В господарстві вирощують зернові й технічні культури, розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Колгосп має млин.
У селі працюють початкова школа, бібліотека з фондом 5,3 тис. книг, медпункт, відділення зв'язку, ощадна каса, побутова майстерня, магазин.
Партійна організація (створена в 1930 році) об'єднує 25 комуністів, комсомольська (виникла 1929 року) — 30 членів ВЛКСМ.
За самовіддану працю 38 трудівників нагороджено урядовими нагородами, серед них колишнього бригадира А. В. Мисика — орденом Леніна, голову колгоспу В. М. Пасічника, доярку А. Т. Дудюк — орденом Трудового Червоного Прапора.
Село відоме з XVIII століття.
В січні 1918 року встановлено Радянську владу.
В роки Великої Вітчизняної війни 129 жителів села боролося проти німецько-фашистських загарбників, 68 — загинуло смертю хоробрих, 72 — нагороджено орденами й медалями.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний уст
Показ дописів із міткою села Андрушівщини. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою села Андрушівщини. Показати всі дописи
вівторок, 10 травня 2011 р.
пʼятниця, 6 травня 2011 р.
Село Глинівці, Андрушівський район
ГЛИНІВЦІ (до 1946 року — Ляхівці) — село, центр сільської Ради. Розташовані за 24 км на захід від районного центру та за 14 км від залізничної станції Кодня. Дворів —410. Населення — 1256 чоловік. За колгоспом ім. Ілліча, центральна садиба якого розміщена в селі, закріплено 2307,8 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2058,1 га орної землі. В господарстві вирощують зернові й технічні культури, розвинуте тваринництво м'ясо-молочного напряму. Колгосп має механічну і деревообробну майстерні, млин.
Працюють восьмирічна школа, в якій 15 педагогів навчають 230 учнів, будинок культури на 300 місць, бібліотека з фондом 8,7 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, два магазини.
Партійна організація (осередок виник у 1921 році) об'єднує 23 комуністів, дві комсомольські — 56 членів ВЛКСМ.
За трудові успіхи 56 чоловік нагороджено орденами і медалями СРСР, у т. ч. бригадира рільничої бригади М. А. Андрощука — орденом Жовтневої Революції.
Село відоме з 1735 року.
У січні 1918 року в Глинівцях встановлено Радянську владу. 1923 року створено сільськогосподарське товариство.
В роки Великої Вітчизняної війни 240 жителів села брало участь у боях проти німецько-фашистських загарбників, 128 — полягло смертю хоробрих, 112 — за виявлену хоробрість відзначено орденами і медалями, а старшому лейтенанту С. В. Савчуку за подвиг, виявлений під час форсування річки Одера, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
В 1956 році на братській могилі воїнів — визволителів села споруджено пам'ятник.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний уст
Працюють восьмирічна школа, в якій 15 педагогів навчають 230 учнів, будинок культури на 300 місць, бібліотека з фондом 8,7 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, два магазини.
Партійна організація (осередок виник у 1921 році) об'єднує 23 комуністів, дві комсомольські — 56 членів ВЛКСМ.
За трудові успіхи 56 чоловік нагороджено орденами і медалями СРСР, у т. ч. бригадира рільничої бригади М. А. Андрощука — орденом Жовтневої Революції.
Село відоме з 1735 року.
У січні 1918 року в Глинівцях встановлено Радянську владу. 1923 року створено сільськогосподарське товариство.
В роки Великої Вітчизняної війни 240 жителів села брало участь у боях проти німецько-фашистських загарбників, 128 — полягло смертю хоробрих, 112 — за виявлену хоробрість відзначено орденами і медалями, а старшому лейтенанту С. В. Савчуку за подвиг, виявлений під час форсування річки Одера, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
В 1956 році на братській могилі воїнів — визволителів села споруджено пам'ятник.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний уст
вівторок, 3 травня 2011 р.
Село Антопіль, Андрушівський район
АНТОПІЛЬ — село, центр сільської Ради. Розташований за 14 км на захід від районного центру та за 15 км від залізничної станції Кодня. Дворів — 275. Населення — 821 чоловік. У селі розміщена центральна садиба колгоспу ім. О. В. Суворова, за яким закріплено 1742,9 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1510,2 га орної землі. В господарстві вирощують зернові и технічні культури, розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Колгосп має млин, механічну та деревообробну майстерні, пилораму.
Працюють восьмирічна школа, в якій 10 учителів навчають 123 учнів, будинок культури на 300 місць з широкоекранною кіноустановкою, бібліотека з фондом 8,5 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, три магазини.
Партійна організація об'єднує 23 комуністів, дві комсомольські — 45 членів BЛKCM. Партійний осередок і комсомольська організація створені 1921 року.
За самовіддану працю 68 трудівників відзначено урядовими нагородами, в т. ч. тракториста M. М. Бугрима — орденом Леніна.
Село відоме з 1880 року.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
Під час Великої Вітчизняної війни з німецько-фашистськими загарбниками билося 183 жителі села, з них 99 — загинуло смертю хоробрих, 81 — нагороджено орденами й медалями.
1959 року на братській могилі на честь полеглих воїнів-визволителів села від гітлерівських окупантів споруджено пам'ятник.
Уродженцем села є М. О. Корчемний — кандидат технічних наук.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний уст
Працюють восьмирічна школа, в якій 10 учителів навчають 123 учнів, будинок культури на 300 місць з широкоекранною кіноустановкою, бібліотека з фондом 8,5 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, три магазини.
Партійна організація об'єднує 23 комуністів, дві комсомольські — 45 членів BЛKCM. Партійний осередок і комсомольська організація створені 1921 року.
За самовіддану працю 68 трудівників відзначено урядовими нагородами, в т. ч. тракториста M. М. Бугрима — орденом Леніна.
Село відоме з 1880 року.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
Під час Великої Вітчизняної війни з німецько-фашистськими загарбниками билося 183 жителі села, з них 99 — загинуло смертю хоробрих, 81 — нагороджено орденами й медалями.
1959 року на братській могилі на честь полеглих воїнів-визволителів села від гітлерівських окупантів споруджено пам'ятник.
Уродженцем села є М. О. Корчемний — кандидат технічних наук.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний уст
Підписатися на:
Дописи (Atom)