МАЛА П'ЯТИГІРКА — село, центр сільської Ради. Розташована на правому березі річки Гуйви (притока Тетерева), за 24 км на південний захід від районного центру та за 9 км від залізничної станції Чорнорудка. Дворів — 289. Населення — 715 чоловік. За колгоспом «Здобуток Жовтня», центральна садиба якого розміщена в селі, закріплено 1170,7 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1070,1 га орної землі. В господарстві вирощують зернові культури, цукрові буряки, розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Тут є млин.
У селі працюють восьмирічна школа, в якій 12 педагогів навчають 163 учнів, клуб, бібліотека з фондом 8,8 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, магазин.
Парторганізація налічує 16 комуністів, дві комсомольські — 40 членів ВЛКСМ.
За високі трудові успіхи 45 жителів села нагороджено орденами й медалями СРСР, у т. ч. ланкову О.. К. Маслюк — орденом Леніна, шофера Т. А. Маслюка — орденом Жовтневої Революції, колгоспницю Б. С. Козлівську — орденом Трудового Червоного Прапора.
Село відоме з 1864 року.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року. В 1925 році організовано ТСОЗ.
В роки Великої Вітчизняної війни билося з німецько-фашистськими загарбниками 127 жителів села, з них 63 — загинуло в боях, 112 — відзначено орденами й медалями.
На братській могилі воїнів-визволителів села в 1956 році споруджено пам'ятник.
Уродженцями села є Герой Соціалістичної Праці Л. Ю. Іщук та В. П. Шевчук, який брав участь у боротьбі за встановлення Радянської влади в Середній Азії. За героїзм, виявлений у боях з басмачами, його нагороджено орденом Червоного Прапора.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний уст
Показ дописів із міткою населенні пункти Андрушівщини. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою населенні пункти Андрушівщини. Показати всі дописи
пʼятниця, 13 травня 2011 р.
Село Мала П'ятигірка, Андрушівський район
середа, 11 травня 2011 р.
Село Лебединці, Андрушівський район
ЛЕБЕДИНЦІ — село, центр сільської Ради. Розташовані за 14 км на південний схід від районного центру та за 9 км від залізничної станції Бровки. Дворів — 441. Населення — 1350 чоловік. На території села розміщена центральна садиба колгоспу «Перше травня», за яким закріплено 2223,1 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1954,7 га орної землі. Господарство багатогалузеве, вирощують зернові й технічні культури. Розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Колгосп має млин, олійню, пилораму.
В Лебединцях є восьмирічна школа, в якій навчається 186 учнів і працює 12 учителів, будинок культури, бібліотека з фондом 8 тис. книг, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, ощадна каса, два магазини.
Партійна організація об'єднує 23 комуністи, дві комсомольські — 51 члена ВЛКСМ.
За трудові успіхи і високі виробничі показники 62 передовиків виробництва нагороджено орденами й медалями Союзу PCP.
Село відоме з 1683 року.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
Під час Великої Вітчизняної війни комсомольцями села була створена підпільна організація, яка згодом стала диверсійною групою загону ім. В. І. Чапаєва. В одній з операцій смертю хоробрих загинули комсомольці К. А. Шлапак, В. І. Гагич, І. С. Гагич та А. Т. Перець. У боротьбі проти німецько-фашистських загарбників брало участь 290 жителів села, з них 140 — полягло смертю хоробрих, 142 — відзначено орденами й медалями. В 1956 і 1959 роках на братських могилах воїнів-визволителів Лебединців споруджено два пам'ятники.
Уродженцями села є кандидати сільськогосподарських наук А. А. Зелінський, А. В. Кошмак і Є. П. Шут, заслужений художник РРФСР В. С. Рогаль, заслужена артистка Української PCP О. П. Павлівська.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний уст
В Лебединцях є восьмирічна школа, в якій навчається 186 учнів і працює 12 учителів, будинок культури, бібліотека з фондом 8 тис. книг, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, ощадна каса, два магазини.
Партійна організація об'єднує 23 комуністи, дві комсомольські — 51 члена ВЛКСМ.
За трудові успіхи і високі виробничі показники 62 передовиків виробництва нагороджено орденами й медалями Союзу PCP.
Село відоме з 1683 року.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
Під час Великої Вітчизняної війни комсомольцями села була створена підпільна організація, яка згодом стала диверсійною групою загону ім. В. І. Чапаєва. В одній з операцій смертю хоробрих загинули комсомольці К. А. Шлапак, В. І. Гагич, І. С. Гагич та А. Т. Перець. У боротьбі проти німецько-фашистських загарбників брало участь 290 жителів села, з них 140 — полягло смертю хоробрих, 142 — відзначено орденами й медалями. В 1956 і 1959 роках на братських могилах воїнів-визволителів Лебединців споруджено два пам'ятники.
Уродженцями села є кандидати сільськогосподарських наук А. А. Зелінський, А. В. Кошмак і Є. П. Шут, заслужений художник РРФСР В. С. Рогаль, заслужена артистка Української PCP О. П. Павлівська.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний уст
Підписатися на:
Дописи (Atom)