У чотирьох дитсадках міста діти в підготовчих групах вивчають початковий курс англійської мови. Це завдяки тому, що на добру справу, яка є складовою нинішнього процесу реформування галузі освіти, знайшлися кошти у міському бюджеті.
Заняття в ДОЗ «Сонечко» веде вчителька Ольга Олегівна Лапченко. Я побувала на одному з них і була приємно вражена побаченим і почутим. По-перше, малюки привіталися чотирирядковим віршованим текстом, звісно, на англійській. Для початку це вже дуже добре. Далі кожен з майбутніх дошкільнят по черзі відповідав на запитання: де живе, скільки років, перераховував членів своєї сім’ї. Згідно навчального плану заняття триває 25 хвилин. Дітки не встигають втомитися, бо вчителька спілкується з ними у формі гри, яка переривається фізичними розминками. Цей процес так захоплює малюків, що вони не відчувають навантаження, охоче відповідають на запитання. Під час занять, як на уроці, вихованці уважні і стримані. Щоб правильно відповісти на поставлене запитання, треба швидко напружити пам’ять, бо підглянути, як у школі, не виходить: діти ще не вміють на англійській ні писати, ні читати. Вони мають словниковий запас, реченнями відповідають на запитання. А перед цим вчаться правильно вимовляти звуки - в той день вони з учителькою засвоювали розвиток лексичних одиниць за темою "Кольори”. Після цього закріплювали пройдену тему "Сім’я”. Кожен приніс з дому сімейні фото і всі показували пальчиком на знімку своїх мам, татусів, братиків, сестричок, бабусь, дідусів, перераховуючи їх англійською. А вміють вони так рахувати вже до десяти. Вчителька не лише молодий, здібний педагог, а й тонкий психолог. Вона так зацікавлює маленьких слухачів, що вони навіть не хочуть пустувати. Серед навчальних посібників і м’які іграшки - назви всіх діти теж знають англійською. - Наука легше дається дівчаткам, - каже Ольга Олегівна, - Аня Веровчук і Таня Насєка вже хочуть самі навчати своїх друзів. Не відстають від них Богданчик Ульянинський, Олексій Єременко. Більш успішні ті хлопчики і дівчатка, яких заохочують до вивчення іноземної мови батьки. - А взагалі набуті навики англійської у дитсадку - це надійна основа для вивчення мови міжнародного спілкування у школі, далі у вишах, ділиться думкою О. О. Лапченко. - Звичайно, не всім наука дається однаково, тому-то я влаштовую по черзі додаткові заняття для сильніших і слабших, щоб у підсумку програму знали всі. До розмови долучається вихователька Людмила Михайлівна Ульянинська: - У мене хороша група. Веду її від ясельної. Дітки кмітливі, допитливі, справжні всезнайки - всіх у групі 27. Бачили б ви, які свята влаштовуємо для батьків і на Новий рік, і на 8 Березня… Діти люблять перевтілюватися у героїв, співати, танцювати. З розмови я дізналася, що в «Сонечку» торік дітей побільшало на третину і зараз їх вже понад 80. Проживає в мікрорайоні спиртового заводу і на прилеглих територіях чимало молодих сімей, але через безробіття окремим родинам накладно оплачувати утримання дитини в дитсадку, хоча й суми там не такі великі - в межах восьмидесяти гривень. З багатодітних родин плата удвічі менша. Виховання дітей в дитсадку - це перший освітній етап навчально-виховного процесу, який продовжиться у школі, гімназії з обов’язковим вивченням англійської мови. Добрий початок цієї справи я побачила у «Сонечку», яке по-англійськи значить «The sun». Будемо, як вчив великий поет, і чужому навчатися, і свого не цуратися.
Лідія Наконечна
вівторок, 25 січня 2011 р.
понеділок, 24 січня 2011 р.
Народжуваність має зростати
Найвизначніша подія в житті кожної сім’ї, родини - це народження дитини. У світ приходить маленька крихітка, за долю якої, її щасливе дитинство мають дбати батьки, рідні. Про те, яким і ким стане маленький громадянин, турбується також держава.
Аналізуючи демографічну ситуацію нашого району за 2010 рік, варто сказати, що вона далеко не втішна. У нас народилося 336 дітей, а померло 691 чол. Лише в селищі Новоівницьке та в селі Мостове народилося більше людей, ніж померло (9 і 8 та 16 і 11 відповідно). А от у Новій Котельні минулого року не народилася жодна дитина, по одному новонародженому у Волосові та Любимівці, а померло там 18 та 15 чол. відповідно. Викликає тривогу і той факт, що у таких великих селах, як Бровки Перші та Городківка народилося у три рази менше людей, ніж померло. А в Івниці та Нехворощі ці показники ще більш невтішні - 8 і 33 та 4 і 20 чол. відповідно. Цю статистику надали нам у відділі державної реєстрації актів цивільного стану. Але хочеться вірити, що у поточному році стан справ поліпшиться. Адже той факт, що у 2011 році при народженні дитини збільшено суму виплати матеріальної допомоги, має сприяти росту народжуваності. Нехай же добрий лелека принесе маленьку крихітку у кожну родину, яка про це мріє.
Марія КОБИЛЯНСЬКА
Аналізуючи демографічну ситуацію нашого району за 2010 рік, варто сказати, що вона далеко не втішна. У нас народилося 336 дітей, а померло 691 чол. Лише в селищі Новоівницьке та в селі Мостове народилося більше людей, ніж померло (9 і 8 та 16 і 11 відповідно). А от у Новій Котельні минулого року не народилася жодна дитина, по одному новонародженому у Волосові та Любимівці, а померло там 18 та 15 чол. відповідно. Викликає тривогу і той факт, що у таких великих селах, як Бровки Перші та Городківка народилося у три рази менше людей, ніж померло. А в Івниці та Нехворощі ці показники ще більш невтішні - 8 і 33 та 4 і 20 чол. відповідно. Цю статистику надали нам у відділі державної реєстрації актів цивільного стану. Але хочеться вірити, що у поточному році стан справ поліпшиться. Адже той факт, що у 2011 році при народженні дитини збільшено суму виплати матеріальної допомоги, має сприяти росту народжуваності. Нехай же добрий лелека принесе маленьку крихітку у кожну родину, яка про це мріє.
Марія КОБИЛЯНСЬКА
День Соборності України
День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря як велике державне свято - День Соборності України. А в розмаї жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України. З нагоди Дня Соборності голова районної ради О. В. Мельник, зав. сектором по зв’язках з громадськістю райдержадміністрації В. І. Горкун, керівник СФГ ім. Шевченка П. М. Рудюк поклали квіти до погруддя Тараса Шевченка - великого сина українського народу, чиї життя і творчість були віддані справі боротьби за незалежність матінки України. Територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. І ми повинні оберігати все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, повсякчас пам’ятати про незліченні жертви, принесені на вівтар незалежності, соборності, державності. Кожен з нас має зробити все, щоб день прийдешній приніс світле почуття радості від усвідомлення власної причетності до розбудови наших сіл, міста, району, області та усієї України.
Марія ОЛЕКСЮК
Марія ОЛЕКСЮК
вівторок, 18 січня 2011 р.
На Житомирщині триває масовий "мобільний гоп-стоп"
18 січня о 00:05 год. до Андрушівського райвідділу міліції надійшло повідомлення від 18-річного жителя смт Червоного про те, що щойно на вулиці троє невідомих його пограбували, відібравши мобільний телефон «Нокіа 1800» вартістю 400 гривень.
Працівники карного розшуку за підозрою у скоєнні злочину оперативно затримали двох жителів с. Кукільні Бердичівського району та односельця потерпілого, в яких викрадений телефон вилучено.
ВЗГ УМВС України в Житомирській області
Працівники карного розшуку за підозрою у скоєнні злочину оперативно затримали двох жителів с. Кукільні Бердичівського району та односельця потерпілого, в яких викрадений телефон вилучено.
ВЗГ УМВС України в Житомирській області
субота, 8 січня 2011 р.
Гардишівка - історія та сьогодення
Гардишівка розміщена на 50 градусів північної широти і 29 градусів східної довготи, на правій стороні течії річки Гуйви, притоки Тетерева. Походження села Гардишівка, за переказами, зв’язане з прізвищем першого поселенця – лісника Гардаша. На місці, де розташоване село, був ліс. Хоч селище виросло, в основному, за роки Радянської влади, воно має свою багатовікову історію. Ще в сиву давнину на березі річки Гуйви ( Гунви) жили люди. Росли в лісі великі дуби віком понад 200 років. Із розповідей старожилів на початку ХХ ст.. в лісі було знайдено молотки та сокири з каменю. В лісі водились бурі ведмеді, вовки, кабани, козулі та інші звірі. Тут же була велика ловча яма, яку називали «вовчою ямою», з часом вона осунулась і залишилась невелика улоговина, яку засипали сміттям. В 1941 році дуби були зрізані німецькими військами і вивезені в Німеччину. Під час нападу татарів на поселенців міст, який проходив через річку Гуйву обсмолили смолою в суміші із клоччям, і коли татари рушили на міст поселенці навпроти пустили коня з підпаленою смолою. Міст загорівся – татари потонули. По сьогоднішній день це місце називається «Татарський брод». Коли будували новий міст, було знайдено кольчуги.
В селі в 1861 році на підвищенні були побудовані цегельні будівлі, криті жестю, конюшня, корівник, вагова, довге дерев»яне зерносховище, продуктова комора. З приходу на господарство були побудовані жилі приміщення, одне з них збереглося до 1960 року і використовувалось, як клуб. Землями села Гардишівка володів граф Йосип Святославович Бержинський, який жорстоко експлуатував селян. В 1851 році було збудовано гуральню, яка належала Бержинським, а після 1869 року – Терещенку. Управлячим Терещенка був пан, якого всі називали «Синій», тому що він ходив у синьому костюмі. Влітку 1905 року селяни дізналися про революцію в Петербурзі. Коли управляючий поміщика заборонив селянам випасати на олоці худобу і засіяв її зерновими рослинами, то селяни заганяли худобу на панські посіви. В селі відбувалися часті протести селян проти поміщиків, які точилися до Жовтневої революції. До господарської садиби була грунтова дорога, обкопана канавою і обсаджена липами. Стояло два колодязя: один до водопою тварин, другий – біля жилих приміщень. В 1911 році, під час жнив, в селі сталася велика пожежа, половина населення потерпіла від пожежі. На той період в Гардишівці нараховувалось до 80 дворів із населенням 420-450 осіб. Після 1911 року село почало відбудовуватись, щороку з»являлися нові будівлі, кількість населення збільшувалась. В 1917 році діяла трьохкласна церковно-приходська школа, в якій був вчитель-батюшка з освітою, вимогливий і строгий. За навчання потрібно було платити 3 крб. на місяць, або одробляти на відповідних роботах. До 1930 року на полі з межами полів села Стара Котельня на горбу був Гриньків хутір, в якому мешкала сім»я Яремчуків. На границі з Волицею –урочище Шкурупійка, був хутір Кирилюків. Пізніше ці хуторяни переселились в село. Голодомор 1932-1933 років не обійшов і Гардишівку. Багато людей рятував спиртзавод та торфорозробка, яка була розміщена на берегах річки Гуйви. Торфодобуванню потрібна була робоча сила. Біля торфо-машини працювали люди з лопатами, які на дошках приймали торфові брикети, котрі на вагонках відправляли для сушки, потім складали в п»яшки, із п»яшки – в кагати, аж потім грузили на підводи і відправляли до спиртзаводу. Люди одержували по 400 – 500 грамів хліба і «баланду», а працюючим на спиртзаводі вдавалось брати меляс додому , змішуючи з висівками і бур»янами, пекли «мелясовники». В 1924 році в селі була створена комсомольська організація. Активними членами її були Прищепа мАрко Николимович, Римар Петро Степанович, Вінцеславський Володимир Йосипович та інші. 1929 року було створено колгосп «Серп і молот», головою було обрано Римара Степана Семеновича. В 1959 році пройшло укрупнення колгоспу з селом Андрушівкою і названо іменем Шевченка. Під час Великої Вітчизняної війни гітлерівські загарбники зруйнували колгосп, по-звірячому розправлялися з населенням. Весною 1942 року гітлерівці розстріляли в лісі чотирьох комуністів. Багато молоді було вивезено на каторжні роботи в Німеччину. Після війни зруйноване господарство було повністю відбудовано. В колгоспі було збудовано новий свинарник. Побудовано два приміщення для школи та багато житлових будинків. В післявоєнні роки в колгоспі був запроваджений стахановський рух, активними учасниками якого були Климчук Настя, Шиманська Устина, Березова Тетяна, Крижанівська Ольга, Климчук Ганна та інші. Все село було електрифіковано та проведено радіо. 1958 рік. В колгоспі вирощуються такі основні культури: пшениця, цукрові буряки, картопля, овочі, кукурудза. Основним видом продуктивної худоби є рогата худоба – 50 голів і коні – 6 голів. Колгосп має: тракторів фізичних – 9 шт. зернових комбайнів – 1 шт. силосозбиральних комбайнів – 2 шт. кукурудзозбиральних комбайнів – 1 шт. В селі є восьмирічна загальноосвітня школа, в якій навчається 214 учнів; фельдшерський пункт, де працює один робітник; є клуб, бібліотека сільська і шкільна. В сільській бібліотеці нараховується 5 тисяч книг, 600 читачів. При школі є профспілкова організація вчителів та техпрацівників в кількості – 18 членів. В селі є сільмаг та обмінний пункт (хлібний). Гардишівка розташована у вигідному географічному положенні. За роки Радянської влади прокладено шосейну дорогу, біля села проходить залізнична магістраль, є грунтові дороги, протікає річка Гуйва. В березні 1975 року Гардишівка входить до складу Андрушівки. Населення – 1000 чоловік. Є Андрушівська загальноосвітня школа І – ІІ ступенів, де навчається 110 дітей, три продовольчих магазини, бібліотека з фондом 8 тисяч книг, читачів – 520.
В селі в 1861 році на підвищенні були побудовані цегельні будівлі, криті жестю, конюшня, корівник, вагова, довге дерев»яне зерносховище, продуктова комора. З приходу на господарство були побудовані жилі приміщення, одне з них збереглося до 1960 року і використовувалось, як клуб. Землями села Гардишівка володів граф Йосип Святославович Бержинський, який жорстоко експлуатував селян. В 1851 році було збудовано гуральню, яка належала Бержинським, а після 1869 року – Терещенку. Управлячим Терещенка був пан, якого всі називали «Синій», тому що він ходив у синьому костюмі. Влітку 1905 року селяни дізналися про революцію в Петербурзі. Коли управляючий поміщика заборонив селянам випасати на олоці худобу і засіяв її зерновими рослинами, то селяни заганяли худобу на панські посіви. В селі відбувалися часті протести селян проти поміщиків, які точилися до Жовтневої революції. До господарської садиби була грунтова дорога, обкопана канавою і обсаджена липами. Стояло два колодязя: один до водопою тварин, другий – біля жилих приміщень. В 1911 році, під час жнив, в селі сталася велика пожежа, половина населення потерпіла від пожежі. На той період в Гардишівці нараховувалось до 80 дворів із населенням 420-450 осіб. Після 1911 року село почало відбудовуватись, щороку з»являлися нові будівлі, кількість населення збільшувалась. В 1917 році діяла трьохкласна церковно-приходська школа, в якій був вчитель-батюшка з освітою, вимогливий і строгий. За навчання потрібно було платити 3 крб. на місяць, або одробляти на відповідних роботах. До 1930 року на полі з межами полів села Стара Котельня на горбу був Гриньків хутір, в якому мешкала сім»я Яремчуків. На границі з Волицею –урочище Шкурупійка, був хутір Кирилюків. Пізніше ці хуторяни переселились в село. Голодомор 1932-1933 років не обійшов і Гардишівку. Багато людей рятував спиртзавод та торфорозробка, яка була розміщена на берегах річки Гуйви. Торфодобуванню потрібна була робоча сила. Біля торфо-машини працювали люди з лопатами, які на дошках приймали торфові брикети, котрі на вагонках відправляли для сушки, потім складали в п»яшки, із п»яшки – в кагати, аж потім грузили на підводи і відправляли до спиртзаводу. Люди одержували по 400 – 500 грамів хліба і «баланду», а працюючим на спиртзаводі вдавалось брати меляс додому , змішуючи з висівками і бур»янами, пекли «мелясовники». В 1924 році в селі була створена комсомольська організація. Активними членами її були Прищепа мАрко Николимович, Римар Петро Степанович, Вінцеславський Володимир Йосипович та інші. 1929 року було створено колгосп «Серп і молот», головою було обрано Римара Степана Семеновича. В 1959 році пройшло укрупнення колгоспу з селом Андрушівкою і названо іменем Шевченка. Під час Великої Вітчизняної війни гітлерівські загарбники зруйнували колгосп, по-звірячому розправлялися з населенням. Весною 1942 року гітлерівці розстріляли в лісі чотирьох комуністів. Багато молоді було вивезено на каторжні роботи в Німеччину. Після війни зруйноване господарство було повністю відбудовано. В колгоспі було збудовано новий свинарник. Побудовано два приміщення для школи та багато житлових будинків. В післявоєнні роки в колгоспі був запроваджений стахановський рух, активними учасниками якого були Климчук Настя, Шиманська Устина, Березова Тетяна, Крижанівська Ольга, Климчук Ганна та інші. Все село було електрифіковано та проведено радіо. 1958 рік. В колгоспі вирощуються такі основні культури: пшениця, цукрові буряки, картопля, овочі, кукурудза. Основним видом продуктивної худоби є рогата худоба – 50 голів і коні – 6 голів. Колгосп має: тракторів фізичних – 9 шт. зернових комбайнів – 1 шт. силосозбиральних комбайнів – 2 шт. кукурудзозбиральних комбайнів – 1 шт. В селі є восьмирічна загальноосвітня школа, в якій навчається 214 учнів; фельдшерський пункт, де працює один робітник; є клуб, бібліотека сільська і шкільна. В сільській бібліотеці нараховується 5 тисяч книг, 600 читачів. При школі є профспілкова організація вчителів та техпрацівників в кількості – 18 членів. В селі є сільмаг та обмінний пункт (хлібний). Гардишівка розташована у вигідному географічному положенні. За роки Радянської влади прокладено шосейну дорогу, біля села проходить залізнична магістраль, є грунтові дороги, протікає річка Гуйва. В березні 1975 року Гардишівка входить до складу Андрушівки. Населення – 1000 чоловік. Є Андрушівська загальноосвітня школа І – ІІ ступенів, де навчається 110 дітей, три продовольчих магазини, бібліотека з фондом 8 тисяч книг, читачів – 520.
пʼятниця, 10 грудня 2010 р.
Мобільна версія сайту про Андрушівку
До нас неодноразово звертались наші земляки, в основному ті, хто виїхав з м.Андрушівки і проживає у великих містах України, Росії та Європи, з проханням зробити версію сайту для мобільних телефонів. Спеціально для цього, на базі нового програмного забезпечення, була зроблена версія сайту про Андрушівку для мобільних телефонів. Основна робота - це була необхідність адаптації під різні моделі мобільних телефонів.
Тестування мобільної версії сайту проводилось на слідуючих типах мобільних телефонів:
- iPhone 2G, iPhone 3G, iPhone 3GS, iPhone 4;
- Смартфони Nokia на базі операційної системи Symbian Series 60;
- Смартфони на базі операційної системи Android;
- Смартфони на базі операційних систем Windows Mobile 5.0, Windows Mobile 6.0, Windows Phone 7.
Ми вдячні всім тим, хто прийняв участь в тестуванні.
Мобільная версія сайту про Андрушівку має тільки модуль статей основного сайту та фотографій, які стосуються цих статей. Ми не розміщували інші модулі у мобільній версії, щоб знизити навантаження на трафік абонента, бо більшість відвідувачів використовують мобільний Інтернет з помегабайтною оплатою, який нажаль є недешевим.
Ваші пропозиції стосовно мобільної версії ви можете завжди надсилати нам.
Адреса мобільної версії сайту http://m.andrushivka.eu.org
Тестування мобільної версії сайту проводилось на слідуючих типах мобільних телефонів:
- iPhone 2G, iPhone 3G, iPhone 3GS, iPhone 4;
- Смартфони Nokia на базі операційної системи Symbian Series 60;
- Смартфони на базі операційної системи Android;
- Смартфони на базі операційних систем Windows Mobile 5.0, Windows Mobile 6.0, Windows Phone 7.
Ми вдячні всім тим, хто прийняв участь в тестуванні.
Мобільная версія сайту про Андрушівку має тільки модуль статей основного сайту та фотографій, які стосуються цих статей. Ми не розміщували інші модулі у мобільній версії, щоб знизити навантаження на трафік абонента, бо більшість відвідувачів використовують мобільний Інтернет з помегабайтною оплатою, який нажаль є недешевим.
Ваші пропозиції стосовно мобільної версії ви можете завжди надсилати нам.
Адреса мобільної версії сайту http://m.andrushivka.eu.org
понеділок, 6 грудня 2010 р.
Відео відкриття котельні в Андрушівській центральній районній лікарні
В Андрушівській центральній районній лікарні відбулося урочисте відкриття газової котельні після реконструкції та реанімаційного відділення. На ці заходи витрачено понад два мільйони гривень. До реконструкції котельні і придбання нового газового обладнання тепло районна лікарня отримувала від роботи старих білоруських газових котлів, яким по 20 років. Щороку котельню доводилося зупиняти, навіть під час опалювального сезону й ремонтувати котли, які не витримуючи тиску тріскалися й виходили з ладу.
Підписатися на:
Дописи (Atom)